Тільки “лінивий” кіноман сьогодні не обговорює вже більше як десятилітнє суперництво двох, мабуть, найвідоміших і найпотужніших кінофраншиз “DC Comics” та “Marvel Comics”, у яких на двох більше, ніж 70 фільмів із абсолютно захмарними рейтингами та касовими зборами. Усі ці стрічки показують вигаданих супергероїв, які тільки те і роблять, що рятують світ від різних поганців, потрапляючи дорогою у різні перипетії: забуття, зради “відродження з попелу”, епічні битви зі слугами зла тощо. Однак, думаю, не мені вам розказувати про всі ці епізоди, тому, хто бачив ці фільми, поділіться враженнями, а хто не бачив – Google вам у поміч (дивіться тільки ліцензоване!)
Та зараз мова не про кіноперсонажів, я б хотів розповісти вам про не менш вражаючих героїв, які щодня рятують світ. Вони також потрапляють у різні приємні, чи менш приємні ситуації, дають опір силам зла, і, подібно, як і у фільмах вищезгаданих кінокомпаній, частенько залишаються “у тіні” та переживають схожі ситуації, як Залізна людина, Супермен чи Капітан Америка.
Мені пощастило знати особисто цих супергероїв, спілкуватися з ними, та навіть називати їх своїми друзями. Однак, я б хотів, щоб і ти, дорогий читачу, у цих сумбурних роздумах також почав помічати їх на вулиці, у супермаркеті, на заправі та загалом у своєму житті.
Чи зміг би умовний Супермен у селі з населенням 400 людей зібрати фантастичну команду, яка перетворить напів мертвий населений пункт у самодостатню громаду. Або ж команда, яка змінить своє життя і життя ближніх на краще? Можливо, проте, на жаль, ми ніколи не побачимо такого сюжету в повнометражному фільмі, бо він не цікавий, він не принесе декілька сотень мільйонів доларів касових зборів, тому що така історія погано “продається”. Натомість священник, який за волею Бога та згідно декрету свого єпископа, якому зберігає послух, йде в будь-яку місцевість, де його чекають люди і…ТВОРИТЬ.
Священник-супергерой творить проєкти і процеси, які є надзвичайно складні. Він – сучасний тихий герой, він працює з дітьми-сиротами чи сім’ями у складних життєвих обставинах, з якими не дуже хочуть працювати всі інші. Він йде до людей з інвалідністю і здійснює для них реабілітацію та створює умови соціалізації. Він з нуля – без грошей, але з великою вірою – будує молодіжний центр, бо знає, що молодь цього потребує. І якщо такого центру не буде, то підлітки і студенти знайдуть застосування своєї енергії та запалу в найближчій «наливайці». Саме священник, у досить незручних умовах стає лідером і провідником для тих людей, які потребують певного вектору для руху в правильному напрямку.
Отже, трішки про лідерство та сучасного священника-змінотворця. Чому ми сьогодні так багато говоримо про лідерство і його виключну потребу в Церкві. Згідно зі звітом Центру Розумкова за 2020 рік, рівень довіри до Церкви, не залежно від конфесії, складає 62% (друга позиція після Збройних сил, у яких 66%) і саме цей показник дає розуміння, що все таки суспільству потрібні морально-етичні орієнтири, репрезентантами яких є саме священники. На цій основі потрібно будувати і розвивати лідерські якості серед священства у такий спосіб, щоб навчити їх різних, часто незвичних компетенцій, за допомогою яких вони зможуть:
– будувати “dream team”, із якою будуть втілювати найсміливіші проекти в інноваційний спосіб;
– розвивати ідеї, які приведуть всю громаду до самозарадності та стануть прикладом для інших;
– творити зміни в суспільстві на основі нових технологій соціальної та громадської сфер;
– бути гнучкими та готовими до різких змін та викликів, як пандемія
– розвивати власні компетенції та ставати експертами у них.
На фоні досить великої кількості проблем та викликів, які ми сьогодні спостерігаємо в українському суспільстві, священники можуть стати (і в багатьох випадках стають) тими провідниками, які мають міцний внутрішній ціннісний стержень. Вони можуть об’єднати людей навколо спільної мети, стати “драйверами”, які спонукають до змін та розвитку громади з мінімальними ресурсами, будувати мережу успішних громад та лідерів, які стануть моделлю роботи розвитку суспільства та руху вперед.
Зараз я знаю добру сотню таких священників, які не бояться брати на себе функції лідера та всіляко допомагають своїм громадам розвивати різні напрями діяльності для покращення клімату всередині парафії, громади, села чи міста. Це ті супергерої, які, як говорив митрополит Андрей Шептицький, “Не потоком шумних і галасливих фраз, а тихою, невтомною працею” змінюють Україну та Церкву.
Чи побачимо ми колись кіносагу, чи книгу-бестселлер, в якому хтось розповість про священника-супергероя? Навряд. Проте я б хотів, щоб ви про них знали.
У наступних дописах познайомлю васі з кожним священиком-супергероєм…
