Архиєпископ Полвані: «Magnifica humanitas» – план дій на майбутнє

Перша енцикліка Папи Лева XIV «Magnifica humanitas», присвячена викликам штучного інтелекту, є не лише розвитком соціальної доктрини Церкви, але й справжньою програмою дій на майбутнє. Про це в інтерв’ю ватиканським медіа розповів Секретар Дикастерії у справах культури та освіти архиєпископ Карло Марія Полвані, наголошуючи, що Церква не засуджує технології, а прагне спрямовувати їх на служіння людині та загальному благу.

о. Єронім Грім, ЧСВВ / Jean Charles Putzolu – Ватикан

«Церква має принципи, які вона розвинула під час великих криз, таких як перша промислова революція, і сьогодні вона бачить на горизонті ще одну кризу», – зазначив архиєпископ Карло Марія Полвані, коментуючи першу енцикліку Папи Лева XIV Magnifica humanitas, представлену 25 травня 2026 року у Ватикані. За словами Секретаря Дикастерії у справах культури та освіти, документ глибоко вкорінений у соціальній доктрині Церкви та водночас відкриває новий етап осмислення в її світлі сучасних технологічних викликів.

Соціальна доктрина Церкви як відповідь на нову революцію

Архиєпископ Полвані звернув увагу на те, що в перших розділах енцикліки Лев XIV докладно пояснює основи соціальної доктрини Церкви. Йдеться, зокрема, про принципи загального блага, солідарності, субсидіарності, соціальної справедливості та універсального призначення благ, які, за його словами, залишаються «міцними скелями» церковного вчення. Секретар Дикастерії культури та освіти наголосив, що Папа розглядає штучний інтелект не як тимчасову технологічну тенденцію, а як справжню цивілізаційну зміну, здатну вплинути на всі виміри людського життя. Саме тому Церква вважає необхідним запропонувати моральний та антропологічний критерій для оцінки цього процесу.

«Технологічні розробки після першої промислової революції завжди були в руках небагатьох людей. Але сьогодні проблема полягає в тому, що наслідки штучного інтелекту відчують усі. Тому той факт, що він перебуває під контролем лише небагатьох, несе в собі реальний ризик, набагато більший за ті, що були пов’язані з першою промисловою революцією. Тоді ризики були переважно економічного характеру. Сьогодні ж постають також питання антропологічного характеру», – додав архиєпископ.

Освіта, критичне мислення та «культурне роззброєння»

Коментуючи четвертий розділ енцикліки, присвячений праці, свободі та істині, архиєпископ Полвані наголосив на вирішальній ролі освіти у формуванні молодого покоління. «Йдеться про те, щоб розвинути у молодого покоління, яке вже живе в епоху штучного інтелекту, не усвідомлюючи цього, критичний дух у використанні цього нового інструменту», – сказав він, підкресливши, що освіта має навчити людину розрізняти позитивні та негативні наслідки нових технологій.

За словами секретаря ватиканського відомства, Церква не виступає проти штучного інтелекту, а прагне допомогти людству уникнути небезпеки його неправильного використання. Саме в цьому полягає внесок, який Католицька Церква може зробити у глобальну дискусію. У цьому контексті він пригадав вислів Папи Лева XIV про необхідність «культурного роззброєння». Йдеться про те, щоб технологічна сила не перетворилася на інструмент домінування чи руйнування людини, «у тому сенсі, що її не можна використовувати для небезпечних цілей».

Вавилонська вежа чи Новий Єрусалим?

Одним із ключових образів енцикліки, як зауважив архиєпископ Полвані, є біблійне протиставлення Вавилонської вежі та Нового Єрусалима. Воно допомагає зрозуміти, який вибір сьогодні стоїть перед людством. «Вавилонська вежа – це місце, де перемагає найсильніший, де нав’язує свою волю наймогутніший. Найшвидший, найсильніший, найефективніший зможе нав’язати свою волю, і штучний інтелект дозволить йому це зробити», – зазначив архиєпископ, зауваживши, що вже сьогодні кілька держав значно випереджають інші у сфері нових технологій. Натомість енцикліка пропонує інший шлях – бачення технологічного розвитку, заснованого на турботі про слабших та на відповідальності за спільне благо.

Насамкінець співрозмовник ватиканських медіа оцінив місце енцикліки Magnifica humanitas у ширшому контексті розвитку церковного вчення про нові технології. «Починаючи з останніх трьох понтифікатів, Церква давала дедалі чіткішу відповідь на виклики штучного інтелекту: спочатку спостерігала за тим, що відбувалося, а сьогодні перейшла до дій. Я вважаю, що ця енцикліка є плодом зрілого осмислення цього процесу і, можна сказати, планом дій на найближчі роки», – підсумував Секретар Дикастерії культури та освіти.

VaticanNEWS