Увечері 25 вересня Лев XIV зустрівся з десятками тисяч молодих людей на стадіоні «Стад де Франс» у Сен-Дені під Парижем. Під час молитовного чування, яке завершило перший день його візиту до Франції, Наступник святого Петра відповів на запитання молоді про виклики свідчення віри в байдужому суспільстві, долання тривог, розпізнання покликання та важливість братерського діалогу із тими, хто не поділяє християнських переконань.

о. Тимотей Т. Коцур, ЧСВВ – Ватикан

Перший день перебування Папи Лева XIV у Франції, 25 вересня 2026 р., завершився святом віри, молитви й адорації, що зібрало 80 тисяч юнаків і дівчат на одному з найбільших стадіонів Європи «Стад де Франс», що в муніципалітеті Сен-Дені, приблизно за десять кілометрів від центру Парижа.

Прибувши на місце зустрічі після вечері в Апостольській нунціатурі, Святіший Отець проїхав панорамним автомобілем між секторами. Чування складалося з двох частин. Під час першої частини, яка супроводжувалася піснями й театральними постановками, відбувся діалог молоді з Наступником святого Петра. Друга частина мала молитовний характер, включаючи молитву перед реліквією «Святої Туніки», в яку, згідно з переданням, був одягнений Ісус під час страстей, та мощами святих, читання зі Святого Письма, проповідь Папи і богослужіння з Літургії годин.

   (@Vatican Media) 

Свідчення віри і братерство

«Як нам поєднати силу нашого місіонерського пориву з автентичністю братерського життя з тими, хто не поділяє нашої віри?» – запитувала Святішого Отця 25-річна Хлоя, яка розповіла про те, що разом з групою ровесників-католиків організовує молитовні зустрічі в робітничих районах Іль-де-Франс, що збирають численних юнаків і дівчат, які прагнуть жити своєю вірою та відкрито ділитися нею. Повторюючи за святим Павлом, юначка зазначила, що «для нас життя – це Христос». Однак, суспільство, в якому вони живуть, за її словами, ґрунтується на інших цінностях, де питання Бога здається чужим. З цього випливає прагнення «звіщати Христа тим, хто нас оточує», але також з «пошаною і делікатністю щодо тих», кого вони зустрічають.

Відповідаючи на це запитання, Лев XIV зауважив, що слова святого Павла, які вона навела, це не просто гасло, а «підсумок його життя», під час якого він засвідчив, що «Бог ніколи не чужий його життю, ба більше, Він стає зустріччю», покликавши його до Себе, внутрішньо перемінивши та пославши у світ. «У цю духовну динаміку залучені всі ми, також і сьогодні: це правда, як ти сказала, що суспільство, в якому ми живемо, здається байдужим до Бога. Але Господь не байдужий щодо нас! Ось що має значення і завжди дає нам надію», – мовив Папа, додаючи, що проблема не тільки в тому, що для багатьох людей питання Бога є чужим, а й у тому, що чужим є питання людини, тобто, байдужість щодо ближнього. Тож саме в ситуаціях труднощів соціально вразливих районів, «у конкретності щоденного життя» віра стає «живим свідченням надії».

«Саме людина губиться, стверджуючи, що Бог помер: якщо Бога немає з нею, людина втрачає спасіння і втрачає сенс існування, яке зводиться до глухого кута або до ніщо», – наголосив Лев XIV, нагадуючи, що Ісусове Євангеліє не веде до конфлікту, а завжди запрошує до прощення. Отож, плекання братерських уз із тими, хто не поділяє нашу віру, робить внесок у побудову суспільства, як також може стати «вправою віри та любові, бо неможливо звіщати Христа, не люблячи тих, кому хочемо його звіщати». «Отже, християнське послання, – підсумував він, – не є перешкодою для братерського співіснування, навпаки, воно сприяє йому, оскільки вільно запрошує кожного прислухатися до звістки про мир і спасіння».

   (@Vatican Media) 

Не існує провалу, з якого Бог не може підняти

Студент Франсуа, родом із сільської місцевості в Бургундії, який навчається на агронома, зазначив, що йому подобається присвячувати свій час красі літургії, він займається підготовкою велосипедних паломництв у гори, бере участь в академічному душпастирстві. «Як розпізнати, де Господь очікує нас, щоб служити і пожертвувати своє життя?» – запитував він, стверджуючи, що молодь відчуває бажання посвятитися служінню найуразливішим чи справі миру, але часто не є легко зрозуміти, де знайти орієнтири серед непевного світу.

Папа подякував зі ці зусилля та прагнення, підкреслюючи, що служіння справі миру, яке сприяє нашому зростанню, «перетворюючи страхи в надію, а нарікання – у відповідальність», є «особливо нагальною місією» сьогодні. «Зокрема, коли ми присвячуємо себе захисту найменших і найслабших, ми усвідомлюємо власну слабкість, яка є спільною для всіх нас. Ця властива людському життю уразливість не лякає нас, а об’єднує нас як істот, які відкривають для себе, що вони є братами й сестрами у Христі», – сказав Святіший Отець. За його словами, «шукання миру та справедливості» змушує рахуватися з конфліктами, які ми самі переживаємо, та очищувати серце.

«Не існує такого провалу, з якого Бог не зміг би нас підняти: Його милосердя – це наша радість. Проте ви згадували про тривогу та невизначеність як про перешкоди для вашого ентузіазму. Це дуже поширені настрої, спричинені нестабільністю перспектив на майбутнє, тимчасовістю почуттів та слабкістю стосунків», – вів далі Лев XIV, згадуючи про такі виклики, як залежність від екрана та тривога через кліматичні зміни або економічна й міжнародна ситуація. Тож заохотивши юнаків і дівчат тримати серце відкритим на страждання їхніх ровесників, Папа вказав на те, що досвід слабкості стає для Христового учня нагодою для свідчення, бо хто йде за Ісусом дорогою смиренного й безкорисливого служіння, той «визволяється від тривоги та знаходить новий ентузіазм».

   (@Vatican Media) 

Добре розпізнання

Святіший Отець підкреслив, що разом ми формуємо Церкву, яка є «тендітною та святою», як глиняні посудини, в яких зберігається скарб. І знову святий Павло нагадує нам, що «саме в слабкості ми сильні». «Саме у момент труднощів Бог підтримує нашу свободу та підбадьорює нас Своєю благодаттю. Він захотів жити як людина, щоб ми могли жити разом із Ним навіки, як радісні свідки надії», – мовив Папа, додаючи, що саме «в цій дружбі з Ісусом» реалізується наше розпізнання, призиваючи Святого Духа.

Як чинити добре розпізнання? По-перше, за словами Святішого Отця, пам’ятаючи, що «Господнє слово завжди є світильником на нашій дорозі». Саме в світлі Євангелія наше духовне формування проходить через молитву та служіння, поклоніння та діяння, тишу та звіщення. Наступним елементом, на який вказав Папа, є приклад святих.

«Дорогі юнаки й дівчата, шукаючи своє покликання, будьте впевнені: Господь не промовляє до вас нечітко, а звертається до кожного з вас, кличучи на ім’я, і запрошує вас іти за Ним, бо любить вас. Прийнявши Його Євангеліє з ясним розумом і чистим серцем, ви зрозумієте, яким чином Ісус кличе вас до служіння. Йдеться завжди про дар життя: повний, вірний, сповнений любові. Щоб перебороти тривогу та невпевненість, наберіться відваги сказати лише одне слово, просте й прекрасне: дякую. Дякую, Ісусе, за Твою любов», – сказав Лев XIV, запрошуючи присутніх «без страху та з довір’ям» сказати: «Ось я, Господи!». А звертаючись до тих, хто відчуває покликання до священства та богопосвяченого життя, наголосив: «Церква у Франції дуже потребує вас! Вона молиться за вас, чекає на вас».

Далі розпочалася молитовна частина програми.

   (@Vatican Media) 

Джерело: VaticanNEWS