Психологічна напруга, ізоляція, гнів і потреба у сенсі: на Синоді обговорили ментальний стан українських родин у час війни

1 липня на Синоді Єпископів УГКЦ у Римі відбулася співдоповідь Марії Тракало, психологині та співзасновниці Хабу ментального здоровʼя «ДіяТи», на тему «Ментальний стан українських сімей під час війни». Вона розповіла, як глибоко війна проникає у внутрішнє життя українських родин, незалежно від того, перебувають вони на фронті, в тилу, в евакуації чи за кордоном.

У своїй доповіді пані Марія зазначила, що війна розділила українське суспільство не лише географічно, а й ментально. «Суспільство ділиться на тих, хто у війні, і тих, хто не живе нею», — наголосила вона. Це розділення породжує глибоке відчуття ізоляції в сім’ях, де є військовослужбовці, загиблі чи зниклі безвісти, а також у сім’ях переселенців чи емігрантів. «Сімʼя почувається ізольованою в своїх переживаннях, яку „не розуміє“ оточення, а часто і не хоче розуміти, щоб не контактувати з жахіттями, які приносить війна», — зазначила доповідачка.

Психологиня особливо виділила родини військовослужбовців, які перебувають у стані постійної «емоційної мобілізації». Вони живуть в очікуванні дзвінків з фронту, часто самі забезпечують своїх захисників і почуваються покинутими. «Виникає відчуття несправедливості: „Інші живуть, ніби війни немає“», — зауважила вона. «Особливо болісним є коли родичі чують про досвіди недобросовісного командування в армії, де цінність людського життя їхніх рідних не є пріоритетом командирів».

Родини, де військовий вже демобілізований, також перебувають у стані глибокої психологічної напруги. «Після повернення з фронту ветеран змінюється — це створює нові виклики у спілкуванні, ролях у сім’ї, щоденних звичках», — підкреслила Марія Тракало. «Дружина/чоловік, діти — часто страждають від браку тепла, пояснень, присутності. Родини, які постійно доглядають за пораненими ветеранами, вигорають: фізично та психологічно».

ВПО стикаються з проблемою адаптації, а часто — із відчуттям чужості навіть у власній країні: «На жаль, через мовні відмінності, культурно різні досвіди і різні способи життя, особи ВПО часто почуваються чужими в Україні». «Присутнє сильне відчуття меншовартості. Особливо гостро — у тих, хто залежить від гуманітарної допомоги. Люди хочуть знову бути корисними, працювати, навчатися, розвиватися — але часто не знають, з чого почати».

Марія Тракало окремо наголосила на особливій болючості досвіду втрати. «Сімʼя загиблого і зниклого безвісти стає наче „прокаженна“ своїм болем». «Після втрати люди потребують віднайти новий формат життя, інколи нову ідентичність, зберігаючи пам’ять про загиблого». «Для багатьох важливо, щоб Церква називала загиблого героєм, мучеником, захисником, людиною, яка пожертвувала життям з любові. Це допомагає прийняти втрату як сенсовну».

Емігранти, за словами психологині, часто переживають тривожні стани, втрату ідентичності та руйнування шлюбів: «Сімʼя проходить шлях адаптації у новій країні і в кожного члена родини свій темп цього процесу». «Розлучення серед мігрантів — більш поширене явище, ніж у місцевого населення, через тиск адаптації, зміну ролей, культурний дисонанс».

За результатами дослідження в межах програми «Ти як?», проведеного у грудні 2024 — січні 2025 року, 83% українців відчувають високий рівень стресу, а 78% напряму пов’язують це із війною. «Спостерігається суттєве збільшення потреби в психологічній підтримці — з 41% до 71%», — повідомила Марія Тракало. «Кваліфікованих фахівців, щоб надавати комплексну допомогу населенню, критично не вистачає, ситуація значно гірша поза великими містами».

Доповідачка підкреслила важливість душпастирського супроводу родин: «Є потреба в провадженні родини через прощення або хоча б внутрішнє прийняття реальності — це важливий, але важкий і поступовий процес, який важливо розпочати вчасно і вести дуже поступово і покроково».

Нагадуємо, з 30 червня по 10 липня в Українській папській колегії Святого Йосафата в Римі відбувається Синод Єпископів УГКЦ. Головною темою є «Душпастирство родини в умовах війни». Цього року Синод розпочався 29 червня Святою Месою під проводом Папи Лева XIV в базиліці Святого Петра у Ватикані. Перед цим, 28 червня, за участі всіх єпископів УГКЦ відбулося Ювілейне паломництво нашої Церкви до гробу апостола Петра.

Департамент інформації УГКЦ