Роздуми про юного Давида

У перший день нового року, 1 січня 2026 року, українська молодь, завершуючи паломництво на 48-й європейський з’їзд Тезе, взяла участь у подячній Божественній Літургії, яку очолили владика Ігор Ранця та владика Браєн Байда. Спільна молитва відбулася у храмі святих Бориса і Гліба УГКЦ в місті Санліс (Франція). Більше про цю подію читайте в статті Свідчення віри української молоді на землі королеви Анни Ярославни .

Владика Браєн у своїй проповіді зазначив:

 —  Колядування — це безумовно євангелізація. Віра виражається відкрито.

Це було просто перед моїми очима. Наша українська молодь у Парижі, попри втечу від війни та всю трагедію, яку вона несе, була живою.

Христос живий! (Christus Vivit!)
Це дало мені змогу побачити картину того, що, ймовірно, відбувається в багатьох європейських країнах та інших куточках світу, де українська молодь залишається діяльною та енергійною, навіть будучи пересадженою на інший ґрунт після вторгнення російських агресорів в Україну чотири роки тому.

Це значно більше, ніж просто веселий пообідній час. Це смолоскип віри, який стає особистим у довгому родоводі молоді, про яку ми дізнаємося зі Святого Письма.

У Біблії (1 Самуїла 17) Давид — юний пастух без жодного військового досвіду — вийшов проти величезного філістимського воїна Голіафа, озброєний лише пращею, каменями та непохитною вірою. Він переміг завдяки винахідливості, мужності та відмові бути заляканим переважаючою силою, перетворивши те, що здавалося неминучою поразкою, на перемогу.

Обдарована Богом українська молодь покликана сьогодні поглиблювати свою віру, протистоячи своїм агресорам.

У Біблії Саул не вважав, що Давид здатний протистояти могутньому Голіафу, а на кону стояла перемога. Однак не лише праща й камінь стали причиною смерті Голіафа; найважливішою була віра Давида в Бога.

Українські родини та їхня молодь безумовно зазнають травм. Розлука з люблячими дідусями й бабусями, матерями й батьками, братами та сестрами, які створюють ту «теплицю», де плекаються любов, прощення та співчуття, зрештою має прикрі наслідки.

Книга Самуїла розповідає нам, що Давид відчув у своєму серці, як подолати неможливу ситуацію. Серед усіх своїх братів він був найменш імовірним кандидатом для бою з Голіафом, проте саме його віра викликала презирство до безбожництва та відсутності поваги до людської гідності. Він не міг ігнорувати провокацію безмежної гордині й самовпевненості безбожних.

Найкращий захист Давида — це Господь. Це та надія, яка не засоромить, коли ми наближаємося до завершення Ювілейного року Надії.

І тому я ставлю вам запитання: що ви відчуваєте у своєму серці щодо того, як подолати гіганта бідності, гіганта ненависті у світі, гіганта війни? Чи схожі ви на юного царя Давида — людину, обдаровану вірою, що зростає, і покликану Богом взятися за те, що здається неможливим?

Чи можете ви знайти у своєму серці одну рішучу думку, слово або дію, які можуть запустити ланцюгову реакцію, благословенну Богом, і привести до моральної перемоги над жадібністю та ненавистю? Що б ви могли сказати чи зробити вже сьогодні, щоб Бог використав це для усунення гіганта самотності в житті людини?

Який ваш маленький жест може бути використаний Богом, щоб здійснилося те, про що ми так часто молимося:  «Нехай прийде Царство Твоє, нехай буде воля Твоя, як на небі, так і на землі»?  Як Бог планує, щоб ви стали частиною надії, яка не засоромить?

Колядування може бути чудовим прикладом маленького каменю, який Бог використає, щоб зрештою подолати самотність, ненависть і багато соціальних хвороб.

Це справді залежить від вашої віри. Не нехтуйте навіть найменшим словом чи жестом, які, на вашу думку, не матимуть жодного ефекту. Сягніть у торбину свого серця і знайдіть той маленький круглий камінь довіри до Бога, який Він використає, щоб перемогти гігантів жадібності, безбожної гордині, бідності, психічних недуг і руйнівних наслідків війни — зруйнованих сімей та розпачу.

Пам’ятаймо, що ми перебуваємо у вічних обіймах Матері Божої — Богородиці.

Нехай усе, що ми говоримо і робимо, проголошує на повний голос приспів:

«З нами Бог! Розумійте, народи, і покоряйтеся, бо з нами Бог!»

Христос рождається! Славімо Його!
Героям слава! Слава Україні!

Браян Байда
Єпарх Торонтський та Східної Канади
Париж, Франція