4. Чудодійна палиця 1-17; поворот у Єгипет 18-26; зустріч з народом 27-31
І відповів Мойсей та й каже: “Адже ж вони не повірять мені, ані не послухають мого голосу; ба більше, вони скажуть: Не явивсь тобі Господь.”
І промовив до нього Господь: “Що це в тебе в руці?” І сказав Мойсей: “Палиця.”
І промовив Господь: “Кинь її на землю!” Кинув він її на землю, і стала з неї гадина. І втік Мойсей від неї.
І сказав Господь до Мойсея: “Простягни руку твою та візьми її за хвіст”. І простяг руку й схопив її, і стала з гадини знову палиця в його руці.
“(Це зробиш), щоб повірили вони, що явивсь тобі Господь, Бог батьків їх, Бог Авраама, Бог Ісаака і Бог Якова.”
Сказав йому Господь знову: “Засунь же руку твою собі за пазуху.” І засунув руку собі за пазуху та й вийняв її знову. І ось рука його побіліла від прокази, як сніг.
Тоді сказав Господь: “Засунь знов руку твою собі за пазуху.” І засунув він знову руку собі за пазуху і, як вийняв її з-за пазухи, стала вона як решта його тіла.
“Отже, як не повірять тобі і як знехтують першим чудом, то повірять другому чудові.
Якже ж не повірять ані одному з цих двох чудес і не послухають твого голосу, то візьмеш води з ріки та й виллєш на сушу, і з води, що візьмеш з ріки, стане кров на суші.”
Сказав Мойсей Господові: “Змилуйся, Господи! Не проречистий я ні здавна, ні з того часу, як ти став говорити до раба твого; таж тяжкомовний я і тугоязикий.”
А Господь йому: “Хто дав уста людині? Хто сотворив німого або глухого, чи видющого або сліпого? Хіба не я, Господь?
Тож іди, я буду в устах твоїх і навчу тебе, що маєш говорити.”
Але він сказав: “Молю тебе, Господи, пошли кого хочеш.”
І запалав Господь гнівом на Мойсея та й сказав: “Хіба нема Арона, левія, брата твого? Я знаю, що він вміє добре промовляти; та ось він і сам уже йде тобі назустріч, і зрадіє серцем, як побачить тебе.
Ти промовлятимеш до нього, вкладатимеш слова в уста його; я ж буду в устах у тебе і в устах у нього і навчатиму вас, що вам чинити.
Він промовлятиме за тебе до народу; він буде тобі устами, а ти будеш йому богом.
І оцю палицю візьми з собою в руки, нею творитимеш чудеса.”
І пішов Мойсей та й вернувся до Їтра, тестя свого. І сказав йому: “Піду та повернусь до братів моїх у Єгипті та побачу, чи вони ще живі.” І сказав Їтро Мойсеєві: “Іди собі здоровий у мирі.”
І сказав Господь Мойсеєві в Мідіяні: “Іди, повертайся в Єгипет, бо повмирали всі, що замишляли на твоє життя.”
Взяв Мойсей жінку свою і синів своїх, посадив їх на осла та й повернувся в Єгипет. І палицю Божу взяв він у руку.
І сказав Господь Мойсеєві: “Ось ти пускаєшся в дорогу, щоб повернутись у Єгипет, гляди ж: усі ті чудеса, що я вложив тобі в руку, ти їх виконаєш перед фараоном. Я ж закаменю його серце, і він не відпустить людей.
Ти ж фараонові скажеш: Ось так говорить Господь: Мій син, мій первенець – Ізраїль.
Кажу тобі: відпусти сина мого, щоб він служив мені; як не схочеш відпустити, знай, я вб’ю сина первородня твого.”
І сталось у дорозі, на ночівлі, стрів його Господь і хотів убити.
Взяла Ціпора гострого кременя та й обрізала крайню шкірку свого сина і приторкнулась нею до ніг його кажучи: “Кров’ю окуплений жених ти мені.”
І Господь полишив його тому, що вона сказала “кривавий жених”, із-за обрізання.
І сказав Господь Аронові: “Вийди назустріч Мойсеєві в пустиню.” І вийшов, і зустрівши його на горі Божій, поцілував його.
І розповів Мойсей Аронові всі слова Господні, що з ними послав його, і всі чудеса, що наказав йому.
Пішли Мойсей з Ароном і позбирали всіх старійшин Ізраїля.
І переповів Арон усі слова, що був сказав Бог до Мойсея, і (цей) зробив чуда на очах у людей.
І повірили люди; і почувши, що Господь навідався до синів Ізраїля та що зглянувся на їхнє бідування, вони, поклоняючись, припали лицем до землі.
“…Вони скажуть: Не явивсь тобі Господь”
Невіра у щось більше, ніж ми собі можемо уявити , завжди обмежує. Перш за все нас самих. Бо ж, повіривши, можна досягти значно більше, аніж без віри.
Часто нашу віру спокушають а чи підкошують ті, хто сіє постійні сумніви, невдоволення, хто, засліплений, чи власним самолюбством, а чи духовним, душевним, моральним обмеженням, не дає можливості розвинути нашу віру. Завжди простіше сказати: не вірю, не буде, не видно, аніж зробити над собою зусилля, щоб зрозуміти, що жодне зусилля не буває даремним.
Образ Мойсея саме в часи найбільшого сумніву, непевності, може стати для нас зразком того, як віддати все в руки Бога. Бо ж для Нього не буває неможливого.
