24. Олія до свічників 1-4; хліб Завіту 5-9; покарання богохульника 10-16; покарання кривдників 17-23
- Промовив Господь до Мойсея:
- «Накажи синам Ізраїля, щоб принесли тобі чистої олії з розчавлених оливок для світильника, щоб тримати лямпи засвіченими повсякчасно.
- Арон поставить його ззовні завіси завіту в наметі зборів, щоб з вечора до ранку горів перед Господом повсякчасно. Це повсякчасний закон для ваших нащадків.
- На щирозолотому свічнику він порозставляє лямпадки, які горітимуть повсякчасно перед Господом.
- Візьмеш питльованої муки та й спечеш із неї дванадцять коржів, дві десятини ефи кожний,
- і покладеш їх у два ряди, по шість до ряду, на чистому столі перед Господом;
- а на кожен ряд покладеш чистого ладану, що буде на хлібі як пахощі на спалення перед Господом.
- Що кожної суботи напоготовлятимуть його перед Господом, повсякчасно, як віковічний союз від синів Ізраїля.
- Він (хліб) буде Аронові й синам його, й вони їстимуть його на святому місці, бо, як пресвята річ із вогняних жертв Господеві, належиться йому по віковічному праву.»
- Раз зайшов між синів Ізраїля один, що його мати була ізраїльтянкою, а батько єгиптянином, то зчинилась у таборі суперечка між сином ізраїльтянки та одним ізраїльтянином.
- І став син ізраїльтянки хулити ім’я (Господа) і клясти його. І приведено його до Мойсея. Мати ж його звалась Шеломіт, дочка Діврі, з покоління Дана.
- І віддано його під сторожу, поки Мойсей не об’явить їм, що валить Господь.
- І Господь сказав Мойсеєві:
- «Виведи богохульника поза табір, і нехай усі, хто чув, покладуть свої руки йому на голову, і нехай уся громада його каменує.
- До синів же Ізраїля промовиш: Хоч хто б то був, що клястиме Бога свого, понесе кару за свій гріх.
- Хто хулить ім’я Господнє, того скарати смертю, вся громада нехай каменує його; чи приходень, чи тубілець, як хулитиме Ім’я, мусить умерти.
- Хто вбив би на смерть яку людину, його треба скарати смертю.
- Хто вб’є яку скотину, мусить за неї віддати, скотину за скотину.
- Хто зранить свого ближнього, – що вчинив він, те й йому нехай учинять.
- Перелом за перелом, око за око, зуб за зуб; яке ушкодження він заподіяв людині, такого нехай завдадуть йому.
- Хто вб’є скотину, мусить за неї повернути; хто вб’є людину, мусить бути скараний смертю.
- Одно право буде в вас, так для приходня, як і для тубільця; я бо – Господь, Бог ваш.»
- І коли Мойсей об’явив це синам Ізраїля, вони вивели богохульника поза табір та й укаменували його. І вчинили сини Ізраїля так, як заповідав Господь Мойсеєві.
“Я бо – Господь, Бог ваш”
Як думаєте, чим ми – нинішні, відрізняємося від тих людей, які йшли за Мойсеєм? Тоді вони лише пізнавали Отця, Він вчив їх своїх законів і допомагав їх розуміти. Нині ми маємо значно більше знань про Господа, маємо жертву Його Сина і гарантію абсолютної любові та милосердя.
Та ми, як і Мойсеїв народ мусимо пам’ятати: Він – Господь, Бог наш. Для нас, як і для них, Його Слово – закон, за яким маємо жити. Божі Заповіді – головні орієнтири в нашому житті, якщо прагнемо здобути Царство Небесне.
Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.
