9. ДРУГА ПАСХА В СИНАЙ-ПУСТИНІ 1-5; ПАСХА НЕЧИСТИХ 6-13; ПАСХА ЧУЖИНЦІВ 14; ХМАРА НАД ХРАМИНОЮ 15-23
- Господь промовив до Мойсея в Синай-пустині, другого року по виході з Єгипетської землі, першого місяця:
- “Нехай сини Ізраїля відсвяткують Пасху в призначений час.
- Чотирнадцятого дня цього місяця надвечір святкуватимете її у свій час; за всіма установами й за всіма приписами її святкуватимете її.”
- І сказав Мойсей синам Ізраїля, щоб святкували Пасху.
- І святкували вони Пасху першого місяця, чотирнадцятого дня місяця, надвечір, у Синай-пустині. Згідно з усім, як заповідав Господь Мойсеєві, вчинили сини Ізраїля.
- Та були деякі, що осквернилися трупом і не могли на той день святкувати Пасху; тож приступили вони того дня до Мойсея й до Арона
- і мовили до них: “Ми осквернилися трупом. Та чого б то нам мало бути заборонено принести дари Господеві у свій час серед синів Ізраїля?”
- І каже до них Мойсей: “Заждіть лишень, я послухаю, що Господь повелить щодо вас.”
- І Господь промовив до Мойсея.
- “Промов до синів Ізраїля словами: Кожний з вас та ваших потомків, хто оскверниться трупом чи буде у великій дорозі, святкуватиме Пасху на честь Господа.
- Але він святкуватиме її другого місяця, на чотирнадцятий день, надвечір; з опрісноками й гірким зіллям їстиме він її,
- так, щоб не лишалось нічого з неї до ранку і кістки не ломлено в ній, виконуючи все за обрядом Пасхи.
- Коли ж би хтонебудь, бувши чистий і не в дорозі, занедбав святкувати Пасху, той викорінений буде з-поміж людей своїх, бо не приніс жертву Господеві в призначений час. Людина та нестиме кару за свій гріх.
- Коли ж чужинці, що перебувають з вами, захочуть святкувати Пасху на честь Господа, нехай святкують за установами та приписами її; той самий обряд нехай буде в вас, так для чужинця, як і для тубільця.”
- Того ж дня, коли поставлено храмину, хмара вкрила храмину, отой намет свідоцтва, а ввечері вона стала мов полум’я над храминою, і так було аж до ранку.
- Так було ввесь час: хмара вкривала її за дня, а вночі вона ставала мов полум’я.
- І щоразу, коли знімалась хмара над наметом, сини Ізраїля рушали в дорогу; а на тому місці, де хмара опускалася, там отаборювалися сини Ізраїля.
- За наказом Господнім рушали сини Ізраїля в дорогу, і за наказом Господнім отаборювались; і ввесь час, коли хмара перебувала над храминою, стояли вони табором.
- І коли хмара перебувала довгий час над храминою, то сини Ізраїля пильно дотримувалися наказу Господнього і не рушали.
- Часом хмара стояла лиш кілька днів над храминою; за Господнім велінням ставали вони табором і за Господнім велінням рушали далі.
- А часом хмара зоставалася з вечора до ранку, вранці ж підносилась, і тоді й вони рушали; було, що хмара стояла ввесь день і ніч, а потім піднімалась, і тоді вони рушали далі.
- Або два дні, або місяць, або й довше – як хмара перебувала над храминою, сини Ізраїля стояли табором і не пускалися в дорогу; коли ж вона піднімалась угору, то й вони йшли в дорогу.
- За Господнім велінням ставали вони табором, і за Господнім велінням вирушали в дорогу, пильнуючи волю Господню згідно з наказом Господнім, як передав його Мойсей.
Господь вчить ізраїльський народ до послуху. Даючи так багато різних приписів і правил, Бог вчить людей бачити ціну і наслідок кожного вчинку.
Насправді тільки тоді, коли ми зважуємо свої слова і дії, коли дослуховуємось до Божої волі, а не волі свого егоїзму, наше життя стає найбільш гармонійним.
Так, як вибраний народ ходив за велінням хмари, так і ми маємо вчитись вставати вранці і бути готовими до Божого плану на сьогодні.
