13. Князі Ізраїля на розвідинах 1-24; звіт з розвідин 25-33
- Промовив Господь до Мойсея:
- “Пошли людей та нехай розглянуть Ханаан-землю, що ось я хочу дати її синам Ізраїля; пошлете їх по одному з батьківського коліна та щоб усі з них були князями.”
- І послав Мойсей їх із Паран-пустині за Господнім наказом; самих таких чоловіків послав, що були головами в синів Ізраїля.
- Ось їхні ймення: від коліна Рувима Шаммуа, син Заккура.
- Від коліна Симеона Шафат, син Хорі.
- Від коліна Юди Калев, син Єфунне.
- Від коліна Іссахара Їгал, син Йосифа.
- Від коліна Ефраїма Ошеа, син Нуна.
- Від коліна Веніямина Палті, син Рафу.
- Від коліна Завулона Гаддієл, син Соді.
- Від коліна Йосифа, коліна Манассії, Гадді, син Сусі.
- Від коліна Дана Аммієл, син Гемаллі.
- Від коліна Ашера Сетур, син Міхаела.
- Від коліна Нафталі Нахбі, син Вофсі.
- Від коліна Гада Реуел, син Махі.
- Це ймення мужів, яких послав Мойсей, щоб розглянули землю. Ошеу ж, сина Нуна, назвав Мойсей – Єгошуа (Ісус).
- Послав їх Мойсей, щоб розглянули Ханаан-землю і мовив: “Здійміться звідсіль у Негев та й зійдіть на гору,
- та огляньте землю, яка вона, і люд, що в ній живе, сильний він чи слабий, мало його чи багато,
- і який той край, де він живе, чи добрий чи поганий, і які міста, що в них живе він, чи відкриті чи укріплені,
- і яка земля, родюча вона чи ялова, чи е на ній дерево а чи ні. Та будьте сміливі й принесіть плоди землі.” А була саме пора дозрівання винограду.
- То й пішли вони й розглянули землю від Сін-пустині до Рехову, що в напрямі Хамату.
- Зійшли вони у Негев і дійшли до Хеврону, а там же були Ахіман, Шешай і Талмай, діти Анакові. Хеврон же збудовано сім років перед Цоаном в Єгипті.
- І дійшовши до Ешкол-долини, зрізали вони там вітку з однією виноградною китицею та й несли її удвох на жердині, опріч ґранат і смоков.
- Місце ж те названо Ешкол-долиною з-за грон, що зрізали там сини Ізраїля.
- Повернулися вони з розглядин краю під кінець сорока днів.
- І, прибувши, прийшли вони до Мойсея та Арона й усієї громади синів Ізраїля в Паран-пустині, у Кадеші, і принесли вістку їм та всій громаді й показали їм плоди землі.
- Тож оповіли йому, кажучи: “Прийшли ми в землю, куди ти посилав нас; вона таки й справді молоком та медом тече, ось і плоди її.
- Тільки ж народ, що в ній живе, сильний та й міста укріплені, вельми великі; бачили ми там і потомків Анака.
- Амалек живе в землі Негев; а Хеттит і Євусій та Аморій живуть у горах, Ханаан же живе при морі і здовж берегів Йордану.”
- Тоді Калев заходився втихомирювати людей, що були проти Мойсея, і промовив: “Ми таки підемо й посядемо її, стане бо сили в нас її підбити.”
- Чоловіки ж, які ходили з ним (на розглядини), твердили: “Ні, мовляв, не в силі ми напасти на той народ; він від нас сильніший.”
- І рознесли вони між синами Ізраїля недобрі вістки про землю, яку розслідили, кажучи: “Земля, що нею ми пройшли, щоб розвідати її, то така земля, яка пожирає своїх мешканців, а всі люди, що їх ми бачили там, великі на зріст.
- Бачили ми там і велетнів, синів Анака, з роду велетнів; і самим нам здавалось, наче ми та сарана, і такими, певно, й були ми в їхніх очах.”
“Прийшли ми в землю, куди ти посилав нас; вона таки й справді молоком та медом тече”
Подумайте, як Господь дбав про людей від початку їх створення. Спершу поселив їх в ідеальних умовах в Едемі. І навіть потім, після гріхопадіння не залишає їх самих. А постійно йде поруч.
Уявіть, які добрі умови Він створив для Мойсеєвого народу в пустелі. Їм не потрібно було дбати про їжу, але навіть це не задовільнило грішних людей.
Ми й у своєму житті далеко не завжди бачимо Його дари і опіку. І замість того, щоб дякувати, нарікаємо, що нам чогось ще не вистачає.
