14. Ізраїль бунтується проти Бога 1-25; кара за бунт 26-38; поразка неслухняного Ізраїля 39-45
- Тоді зчинила вся громада великий галас, і люди плакали тієї ночі.
- І нарікали на Мойсея та на Арона всі сини Ізраїля; і вся громада мовляла до них: “Ой, бодай би ми померли в Єгипетській землі чи бодай би померли в цій пустині!
- І навіщо то Господь веде нас у ту землю? Щоб полягти нам від меча та щоб жінки наші й діти зробилися здобиччю? Чи ж не ліпше нам повернутися в Єгипет?”
- І мовляли одне до одного: “Настановімо собі вождя та й повернемось у Єгипет.”
- Мойсей же з Ароном упали ниць перед усією громадою синів Ізраїля.
- А Ісус Навин та Калев, син Ефунне, що ходили на розглядини землі, пороздирали на собі одіж
- і промовили до всієї громади синів Ізраїля: “Земля, що нею переходили ми, щоб розглянути її, – земля ота вельми добра.
- Коли Господь милостив нам, то він приведе нас у ту землю і дасть її нам: то бо земля, що справді тече молоком та медом.
- Тільки проти Господа не бунтуйтесь і не полохайтесь людей тієї країни, бо вони для нас, мов хліб. Захисту в них немає, а Господь з нами: не лякайтесь їх.”
- Та вся громада заговорила, щоб побити їх камінням; аж тут об’явилася слава Господня всім синам Ізраїля у наметі зборів.
- Промовив Господь до Мойсея: “Так доки ж люд оцей зневажатиме мене, і доки вони не довірятимуть мені, не зважатимуть і на чуда всі ті, що я явив був серед них!
- Вдарю на них мором і вигублю їх; і виведу з тебе народ більший та сильніший, ніж вони.”
- І сказав Мойсей до Господа: “Почують єгиптяни, з-поміж котрих випровадив ти з великою потугою твоєю оцей люд, і що скажуть?
- Та й мешканці цієї країни теж чули, що ти, Господи, посеред людей твоїх, що тебе, Господи, вони віч-на-віч бачать та й що хмара твоя стоїть над ними, і у стовпі хмарному ти йдеш поперед них за дня, а полум’яним стовпом уночі.
- Тож як уб’єш ти люд оцей, як одного чоловіка, то народи, до яких дійшла чутка про тебе, скажуть:
- Тому винищив Господь цих людей у пустині, що не здолав їх у ту впровадити землю, про яку їм клявся був.
- Нехай же возвеличиться сила Господа мого, як то ти обітував.
- Господь повільний до гніву й багатий милосердям, прощає гріх і переступ, хоч і не залишає нічого безкарно, а карає гріх батьків на дітях до третього й четвертого покоління.
- Прости ж гріх люду цього з великого милосердя твого, так, як зносив єси люд цей від Єгипту аж досі!”
- І сказав Господь: “Прощаю на твоє слово.
- Але так, як я живий і як слави Господньої повна вся земля,
- усі ті люди, які бачили мою славу й мої чудеса, що я сотворив в Єгипті й у пустині, і таки спокушали мене, ось уже вдесяте не слухали мій голос, –
- ті люди не побачать землі, що про неї клявсь я їхнім батькам; усі ті, що зневажали мене, не побачать її.
- Слугу ж мого Калева, за те, що був іншого духу та вірно слідував за мною, введу я в землю, до якої він уже ходив, і нащадки його володітимуть нею.
- Нехай Амалек та Ханаан живуть собі в долині, а ви взавтра оберніться і рушайте геть у пустиню в напрямі до Червоного моря.”
- Господь промовив до Мойсея та Арона:
- “І доки ця ледача юрба нарікатиме на мене? Чув я нарікання синів Ізраїля, що ним докоряють мені.
- Тож скажи їм: Як живу я – слово Господнє, – зроблю з вами так, як ви наговорили в мої вуха.
- У пустелі цій поляжуть ваші трупи, усі ви, що були перелічені, усім вашим числом, від двадцятьох років і старше, ви, що нарікали на мене. –
- Ніхто з вас не ввійде в землю, в якій я, піднісши вгору мою руку, (поклявся) вас оселити, – крім Калева, сина Єфунне та Ісуса Навина.
- Дітей же ваших, що про них ви казали, мовляв, вони здобиччю стануть, – їх я введу туди, і вони спізнають землю, якою ви нехтували.
- Ви ж трупом ляжете в цій пустелі.
- Діти ваші блукатимуть сорок років пустелею, щоб спокутувати ваші беззаконня, поки не зогниють ваші трупи в пустині.
- За числом сорока днів, що ви розвідували землю, рахуючи один рік за один день, понесете ви кару за гріхи ваші сорок років, щоб зрозуміли, що то значить, як я вас покину.
- Сам я, Господь, сказав, що так зроблю з ледачою юрбою цією, яка повстала проти мене; в оцій пустині вони загинуть, тут і помруть.”
- І ті чоловіки, що їх Мойсей посилав на розвідини землі й що, повернувшися, пустили погану поголоску про ту землю і довели всю громаду до нарікання на Мойсея,
- чоловіки оті, що розпустили лихі вісті про землю, померли на місці перед Господом.
- Тільки Ісус Навин та Калев, син Єфунне, зосталися живими з тих чоловіків, що ходили на розвідини землі.
- І коли промовив Мойсей ті слова до синів Ізраїля, засумували люди вельми.
- А другого дня, вставши вранці, щоб зійти на верх гори, казали: “Ось ми тут, готові вийти на те місце, про яке казав Господь, бо ми згрішили.”
- І каже Мойсей: “Чому ви переступаєте Господній наказ? Не пощастить вам.
- Не здіймайтеся, бо нема між вами Господа, – бо інакше поб’ють вас вороги ваші.
- Там амалекитяни та ханааняни проти вас, поляжете від їхнього меча, бо ви відвернулися від Господа, і Господь не буде з вами.”
- Та вони таки вперлися вийти на верх гори, хоч ковчег союзу та Мойсей не рушили з-посеред табору.
- Спустилися тоді амалекитяни та ханааняни, що жили в тих горах, та й розбили їх, і сікли їх аж до Хорми.
“Прости ж гріх люду цього з великого милосердя твого”
Коли нас хтось образив чи зробив щось не так, як нам подобається – ми миттєво змінюємо своє ставлення. Напевно, ви відчували на собі погляд, яким готові були вас спопелити, чи чули у свій бік інтонації, які просто прибивали. Та й самі так неодноразово поводилися.
А уявіть, якби Бог ставився до нас так, як ми заслуговуємо за наші гріхи. Переконана, що людство давно було б винищене. Та Господь найчастіше демонструє своє безмежне милосердя, розуміючи нашу недосконалість і слабкість.
