18. Обов’язки та права священиків і левітів
- Промовив Господь до Арона: “Ти сам і твої сини й батьківський дім твій з тобою відповідатиме за провину проти святині; та й за переступи щодо вашого священства.
- І братів твоїх із коліна Леві, з покоління батька твого, ти також допустиш із собою до святині, щоб були вони при тобі й услуговували тобі, коли ти й сини твої з тобою будете перед наметом свідоцтва.
- Нехай пильнують службу коло тебе й коло всього намету; до посуду ж святині й до жертовника нехай не приступають, щоб не вмерли вони, ні вони, ані ви.
- Вони будуть при тобі й пильнуватимуть служби при наметі зборів у всякій роботі в наметі; сторонній же не сміє наближатися до вас.
- Ви доглядатимете святиню і жертовник, щоб не було вже більше гніву на синів Ізраїля.
- Я взяв братів ваших левітів з-поміж синів Ізраїля, вони передані вам як дар для Господа, щоб виконувати роботу при наметі зборів.
- Ти ж і сини твої з тобою пильнуватимете ваше священство в усьому, що належить до жертовника й усередині за завісою; як дар передаю вам службу священства; хто ж чужий наблизиться, буде покараний смертю.”
- Господь промовив до Арона: “Ось я передаю тобі догляд за моїми жертвами возношення. Усе, що посвячують сини Ізраїля, даю я тобі як правну частку і твоїм синам як віковічне право.
- Ось, що буде твоє з найсвятіших дарів: з усіх жертв, усі їхні приносини на всяку офіру, на всяку жертву за гріх і на всяку жертву за провину, що їх вони приносять мені, – як найсвятіші дари будуть вони тобі й твоїм синам.
- У пресвятому місці споживатимеш їх; усі чоловічої статі їстимуть їх; вони будуть святими для вас.
- І воно буде твоє: возношення колихальних жертв синів Ізраїля даю тобі й синам та дочкам твоїм з тобою як віковічне право; кожен чистий у твоєму домі може їх їсти.
- Усе найліпше з олії, все найліпше з вина й зерна, їхні первоплоди, що приносять їх Господеві, – даю тобі їх.
- Первоплоди з усього, що родить їхня земля, і що вони принесуть Господеві, твої будуть; кожен чистий у твоєму домі може їх їсти.
- Усе посвячене в Ізраїлі твоє буде.
- Усе первородне від усякого тіла, що принесуть Господеві, чи то людина, чи скотина, твоє буде; тільки первородна дитина мусить бути викуплена, і первородне від нечистої скотини мусить бути викуплене.
- Ти візьмеш за них викуп, від одного місяця життя їхнього, 5 шеклів срібла за твоєю оцінкою, по шеклеві святині, по 20 гер у шеклі.
- Первістка ж корови або вівці, або кози не викуповуватимеш: вони бо посвячені. Кров’ю їхньою окропиш жертовник, а тук їхній пустиш димом як вогненну жертву на приємний запах Господеві.
- М’ясо їхнє буде твоє; як колихальна груднина та як права лопатка – буде твоє.
- Усі жертви возношення святих речей, що їх сини Ізраїля возносять Господеві, даю тобі й синам та дочкам твоїм з тобою у віковічне право; союз непорушний – вічний перед Господом з тобою, а через тебе – й з твоїм потомством.”
- Господь сказав Аронові: “Не матимеш у їхній землі ніякого спадкоємства, і частки тобі не буде між ними. Я – твоя частка й твоє спадкоємство серед синів Ізраїля.
- Ось я дав синам Леві у спадщину всі десятини Ізраїля за службу, що вони служать її при наметі зборів.
- І таким робом сини Ізраїля не приступатимуть більш до намету зборів, щоб не взяти їм гріха на душу й не вмерти.
- Самі левіти нехай служать службу, вони нехай несуть за те відповідальність. Це установа віковічна у ваших поколіннях. А серед синів Ізраїля вони не матимуть спадщини.
- Бо дав я левітам у спадщину десятину синів Ізраїля, що вони возносять на жертву Господеві; ось чому сказав я їм, що між синами Ізраїля вони не матимуть ніякого спадкоємства.”
- Господь промовив до Мойсея:
- “Скажеш левітам і повідаєш їм: Коли візьмете від синів Ізраїля десятини, що я вам дав від них як вашу спадщину, то принесете з них жертву возношення Господеві, десятину від десятини.
- І зарахується вам жертва вашого возношення так, як би було це зерно з току чи вино з точила.
- Таким робом і ви теж вознесете Господеві жертву возношення від усіх ваших десятин, що їх берете від синів Ізраїля, і, як возношення Господнє, дасте Аронові священикові.
- Від усього, що вам припаде, вознесете всяке возношення Господеві, тобто з усього, що найкраще, щоб його посвятити.
- І скажеш їм: Коли возноситимете, що найкраще з десятини, то порахується вам, левітам, як прибуток із току й як прибуток з виноградного точила.
- Вам можна буде його їсти у всякому місці, вам самим та домам вашим; бо це вам плата за службу в наметі зборів.
- З-за того не буде на вас жадної провини, ви не оскверните тим святих дарів і не вмрете, коли тільки віддасте з того, що найкраще.”
“Ви не оскверните тим святих дарів і не вмрете, коли тільки віддасте з того, що найкраще.”
Нам дуже добре вдається дбати про своїх рідних. Задля них ми ладні жертвувати багато чим. Дещо по-іншому жертву розуміємо стосовно знайомих, а ще по-іншому – щодо чужих людей, і якось по-особливому кожен розуміє своє жертву Богові.
Цікаво, а якби ми спробували віддавати те, що справді найкраще не лише найдорожчим , але й тим, хто, наприклад, має в чомусь потребу. Якби ми з Господом проводили час не залишковим принципом, чи , тому, що так належить. А викраювали добрий шмат зі свого дня, щоб побути з Ним, щоб спробували почути Його, а не лише поскаржитися чи поговорити. Мабуть, наше життя отримало б від цього цілковито іншу якість.
