19. Руда ялівка 1-10; занечищення від дотику до мерця 11-22
- Промовив Господь до Мойсея і до Арона:
- “Ось установа закону, що заповідає Господь: Скажи синам Ізраїля, щоб привели до тебе руду ялівку без хиби, без ніякого ґанджу, що не було ще ярма на ній.
- І віддасте її священикові Єлеазарові, а він виведе її геть за табір, і заріжуть її перед ним.
- І візьме Єлеазар священик собі на палець її крови й покропить сім разів на передній бік намету зборів.
- А потім спалять ялівку на його очах: шкуру, м’ясо й кров спалять із калом її.
- Далі візьме священик кедрового дерева, іссопу й кармазину та й кине всередину до багаття, де горітиме ялівка.
- І випере священик свою одіж і вимиється у воді, а потім можна буде йому ввійти до табору, проте він буде нечистий до вечора.
- І хто палив ялівку, випере свою одіж у воді, вимиється у воді, та буде нечистий до вечора.
- Попіл же з ялівки збере якийнебудь чистий чоловік та й висипле його за табором на чистому місці, і зберігатимуть його для громади синів Ізраїля, на воду для очищення, бо то жертва за гріх.
- Хто збирав попіл з ялівки, випере свою одежу – і буде нечистий до вечора. Це буде синам Ізраїля й приходневі, якийперебуває поміж ними, віковічна установа.
- Хто доторкнеться до мерця, до трупа якоїнебудь людини, буде нечистий сім день;
- він очиститься тією водою третього й сьомого дня, і буде чистий; а коли не очиститься третього й сьомого дня, не буде чистий.
- Кожен, хто доторкнеться до мерця, до трупа якоїнебудь людини, що вмерла, і не очиститься, той осквернив житло Господнє і мусить бути викорінений з Ізраїля; бо він не був окроплений водою очищення, він, отже, буде нечистий – нечистота його ще на ньому.
- Ось закон: коли хтось умре в шатрі, то кожен, хто ввійде в шатро, і кожен, хто е в ньому, сім день буде нечистий.
- Усяка відкрита посудина, на якій нема прив’язаної покришки, буде нечиста.
- Кожен, хто в полі торкнеться вбитого мечем чи мерця (що сам умер), чи людських костей, чи гробу, буде сім день нечистий.
- І для такого нечистого візьмуть попелу з жертви, спаленої за гріх, і наллють на нього в посудину свіжої води.
- Хто чистий, візьме іссопу, вмочить у воду та й покропить шатро і все начиння, і всіх людей, що там будуть, і того, хто торкнеться костей чи вбитого, чи просто мерця, чи гробу.
- Чистий окропить нечистого третього й сьомого дня; і коли він його сьомого дня очистить, той випере свою одежу, вимиється у воді й стане ввечері чистий.
- Людина ж, що стане нечиста і не очиститься, буде викорінена з-поміж громади, вона бо осквернила святиню Господню: водою очищення її не окроплено, вона нечиста.
- Це буде для них віковічною установою; і хто кропитиме водою очищення, випере свою одіж, і хто торкнеться очищаючої води, буде нечистий до вечора.
- Усе, до чого нечистий торкнеться, стане нечисте; і хто до нього доторкнеться, буде нечистий до вечора.”
“Усе, до чого нечистий торкнеться, стане нечисте”
Знаєте принцип гнилого яблука в корзині зі здоровими плодами? Це добре демонструє, як гріх здатен знищити всі найкращі поривання, якщо його не викинути зі свого життя.
Коли яблуко лише починає псутися спершу нам здається, що нічого страшного. Навіть коли воно вже цілком зігнило – це ж лише одне яблуко. Що такого? Але вже тоді інші плоди заражені гнилизною. І з коним днем ситуація погіршується.
Так і ми. Згрішивши, не одразу бачимо, чим це загрожує. Адже не вчинили якогось тяжкого гріха. І, наче нічого й не мінилося. Живемо, як і жили раніше. Та насправді, ми вже переступили небезпечну межу, за якою наше життя не буде таким, як раніше.
Тож будьмо обережні, викидаймо зі свого життя все, що тільки почало псутися, щоб не знищити все те, що маємо.
