32. Побажання колін Гада та Рувима 1-5; осторога Мойсея 6-15; нова угода 16-38; півпокоління Манассії 39-42
- Було ж у синів Рувима й у синів Гада багато скотини, сила-силенна. Побачили вони, що Язер-земля та Гілеад-земля були добрі для товару,
- та й прийшли й кажуть до Мойсея, священика Єлеазара та князів громадських: –
- “Атарот, Дівон, Язер, Німра, Хешбон, Елале, Севам, Нево та Беон,
- земля, що Господь завоював перед громадою Ізраїля, – земля, добра для скотини, а в нас, рабів твоїх, така її сила!
- Якщо ми знайшли, – кажуть, – ласку в твоїх очах, то дай цю землю рабам твоїм у власність; не переводь нас через Йордан!”
- І відказав Мойсей синам Гада та синам Рувима: “Як? То брати ваші підуть на війну, а ви собі сидітимете тут?
- Хочете знеохотити синів Ізраїля, щоб вони не йшли в ту землю, яку Господь дав їм?
- Ось так зробили й батьки ваші, коли я посилав їх із Кадеш-Барне Розглянути землю.
- Добрались до Ешкол-долини, подивилися собі на землю та й кинули між синів Ізраїля нехіть, щоб вони не йшли в землю, яку дав їм Господь.
- Запалав тоді Господь гнівом та й поклявся словами:
- Ті люди, що вийшли з Єгипту, від двадцятьох років і вище, не побачать землі, про яку я клявся Авраамові, Ісаакові та Якову, бо не були вони мені цілком слухняні,
- крім Калева, сина Єфунне, кенізія, та Ісуса Навина, – ці бо завжди йшли за Господом. –
- Отак зайнявся Господь гнівом проти Ізраїля і заставив його блукати пустелею сорок років, аж доки не вимер увесь той рід, що коїв речі, не благоугодні очам Божим.
- І оце замість батьків ваших повстали ви, нащадки грішників, щоб іще збільшити палючий гнів Господній на Ізраїля!
- Коли відвернетесь ви від нього, то він і далі триматиме цей народ у пустелі, і ви погубите цей увесь люд.”
- Приступили вони тоді до Мойсея та й кажуть: “Побудуємо тут кошари для стад наших та оселі для родин наших,
- а самі чимдуж озброїмось і рушимо поперед синів Ізраїля, аж доки не приведемо їх на їхні місця; родини ж наші лишаться в укріплених оселях із-за мешканців країни.
- Ми не повернемось до господи нашої, поки кожен із синів Ізраїля не дістане свою спадщину.
- Бо ми не хочемо ділити з ними спадкоємство по другому боці Йордану, тим що нам дістанеться наша спадщина сьогобіч Йордану, на схід сонця.”
- Відрік їм Мойсей: “Коли зробите ви так, коли озброїтесь на війну перед Господом,
- і кожен з вас, озброєний, перейде за Йордан перед Господом, покіль Господь не прожене ворогів своїх з-перед себе,
- і покіль увесь край не буде йому підбитий, і лише по тому повернетесь, то тоді ви будете безвинні перед, Господом та перед Ізраїлем, і край оцей буде вашою власністю перед Господом.
- Коли ж не зробите так, то згрішите перед Господом; затямте, що спіткає вас тоді кара за гріх ваш.
- Отож будуйте собі оселі для ваших дітей та кошари для дрібної скотини, зробіть те, що висловили устами.”
- Сини Гада та сини Рувима відповіли Мойсеєві: “Вчинять твої слуги так, як велить наш пан.
- Діти наші й жінки наші, отари наші й уся скотина наша нехай будуть тут, і в містах Гілеада
- Слуги ж твої, кожен озброєний до бою, підуть перед Господом на війну, як велить нам пан.”
- Дав же Мойсей щодо них наказ Єлеазарові священикові та Ісусові Навинові й головам батьківських колін синів Ізраїля.
- Сказав їм Мойсей: “Коли сини Гада й сини Рувима, усі озброєні, перейдуть з вами за Йордан, щоб воювати перед Господом, і країна буде вам підбита, тоді дасте Гілеад-землю їм у посілість.
- Коли ж не перейдуть озброєні з вами, то мусітимуть оселитися з вами у Ханаан-землі.”
- Сини ж Гада та сини Рувима відрекли: “Як повідав Господь твоїм слугам, так і зробимо:
- перейдемо озброєні перед Господом у Ханаан-землю, але нехай наша спадщина буде нам у власність сьогобіч Йордану.”
- І дав Мойсей їм, синам Гада, синам Рувима та половині коліна Манассії, Йосифового сина, царство Сихона, царя аморіїв, і царство Ога, царя Башану: землю з її містами та їхніми околицями, міста в країні довкола.
- І відбудували сини Гада – Дівон, Атарот, Ароер,
- Атрот-Шофан, Язер, Йогвегу,
- Бет-Німру, Бет-Гаран, – укріплені міста й кошари для дрібної скотини.
- Сини ж Рувима відбудували Хешбон, Елале, Кіріятаїм,
- Нево, Ваал-Меон, змінивши їхні ймена, і Сівму; і дали вони назви містам, що їх побудували.
- А сини Махіра, сина Манассії, двигнулися на Гілеад і посіли його, прогнавши аморіїв, що жили там.
- Мойсей віддав Гілеад Махірові, синові Манассії, і він осівся там.
- Яір же, син Манассії, виправився і посів містечка та й назвав їх “містечками Яіра”.
- Новах вирушив і зайняв Кенат з приналежними містами та й назвав його своїм ім’ям “Новах”.
“Коли відвернетесь ви від нього, то він і далі триматиме цей народ у пустелі, і ви погубите цей увесь люд”
“Не гніви Бога”, – чуємо, коли робимо щось таке, що виходить поза рамки розумного. Буває, що чогось так мчимося у своїх поступках, ніби нам відмовили гальма. Бачимо і чуємо лише себе, забуваємо, що можемо когось зранити і що своєю поведінкою робимо виклик Господеві.
В такі моменти поводимося нерозумно і зневажливо, сподіваючись, що Бог, люблячи нас безмежно, не зможе покарати нас задля напоумлення.
