15. Наділ коліна Юди 1-12; частка Калева 13-19; міста коліна Юди 20-63
Наділ, що випав за жеребком колінові синів Юди за родами їхніми, йшов до границі Едому, на півдні до Сін-пустині, на самому краї від півдня.
Південна їхня границя йшла від кінця Солоного моря, від затоки, зверненої на південь,
і сягала на південь від Акрабім-звищення, проходила через Сін і тяглась угору на південь від Кадеш-Барне, далі проходила через Хецрон, підіймалась на Адар, повертала на Каркаа,
звідтіль тягнулась на Ацмон, виходила до Єгипетського потоку й кінчилася при морі. Така була південна їхня границя.
Східньою границею було Солоне море аж до йорданського гирла. Границя з північного боку йшла від морської затоки при йордановім гирлі,
здіймалась угору на Бет-Хоглу, проходила на північ від Бет-Арави, йшла до гори по скелі Богана, Рувимового сина;
далі здіймалася до Девіру від Ахор-долини, завертала на північ до Гілгалу, що навпроти Адуммім-звищення, що на півдні від потоку; тоді тягнулась на Ен-Шемеш-води й виходила до Ен-Рогелу.
Звідси границя йшла вгору долиною Бен-Гінном, південним схилом Євусу, тобто через Єрусалим, далі здіймалась на верх тори, що над Гінном-долиною, на захід, на північному кінці Рефаїм-долини.
Від верха ж гори границя повертала до джерела вод Нефтоаху, виходила до міста Ефрон-гори й звертала на Ваалу, тобто Кіріят-Єарім.
Від Ваали звертала на захід до Сеїр-гори, тягнулась далі на північнім схилі Єарім-гори, тобто Кесалону, і спустившись до Бет-Шемешу, проходила через Тімну.
Далі сягала Екрон-схилу на півночі, повертала до Шікрону, проходила через Ваала-гору, йшла до Явнеелу і кінчалася край моря.
Границею на заході було Велике море й приморська смуга. Такі були навкруги границі синів Юди, що оточували їхні роди.
Калевові ж, синові Єфунне, за Господнім велінням до Ісуса, дана була частина між синами Юди: місто Арба, батька Анака, тобто Хеврон.
Калев вигнав звідтіль трьох синів Анака: Шешая, Ахімана й Талмая, дітей Анака.
Звідси він пішов на мешканців Девіру, що перше звався Кіріят-Сефер.
І сказав Калев: “Хто розіб’є і здобуде Кіріят-Сефер, тому дам дочку мою Ахсу за жінку.”
І здобув його Отнієл, син Кеназа, брата Калева, і цей дав йому свою дочку Ахсу за жінку.
І як вона прибула, підмовив її просити в батька поле, і як вона злізла з осла, Калев сказав їй: “Що з тобою?”
А вона: “Дай мені, каже, дарунок; бо ти дав мені сухий степ, дай же мені джерела вод.” І дав він їй горішні і долішні джерела.
Ось наділ коліна синів Юди, за їхніми родами:
на самому краю коліна синів Юди, в напрямку до едомської границі, на півдні, були міста: Кавцел, Едер, Ягур,
Кіна, Дімона, Адада,
Кадеш, Хацор, Ітнан,
Зіф, Телем, Беалот,
Хацор Хадатта, Керійот Хецрон, тобто Хацор,
Амам, Шема, Молада,
Хацар-Гадда, Хешмон. Бет-Пелет,
Хацар-Шуал, Бер-Шева, Бізйотія,
Ваала, Ійїм, Ецем,
Елтолад, Кесіл, Хорма,
Ціклаг, Мадманна, Сансанна,
Леваот, Шілхім і Ен-Ріммон; усього двадцять дев’ять міст із їхніми селищами.
На поділлі: Ештаол, Цора, Ашна,
Заноах, Ен-Ганнім, Таппуах, Енаїм,
Ярмут, Адуллам, Сохо, Азека,
Шаараїм, Адітаїм, Гедера, Гедеротаїм: чотирнадцять міст з їхніми селами.
Ценан, Хадаша, Мігдал-Гад,
Ділеан, Міцпа, Йоктел,
Лахіш, Боцкат, Еглон,
Каббон Лахмас, Кітліш,
Гедерот, Бет-Дагон, Наама, Македа: шістнадцять міст з їхніми селищами.
Лівна, Етер, Ашан,
Іфтах, Ашна, Неців,
Кеїла, Ахзів і Мареша: дев’ять міст із їхніми селами.
Екрон, із своїми містами й селами;
і від Екрону до моря все, що коло Ашдоду, з належними селами,
Ашдод із своїми містами й селами, Газа із своїми містами й селами, до Єгипетського потоку й Велике море з приморською смугою.
По горах же Шамір, Яттір, Сохо,
Данна, Кіріят-Санна, тобто Девір,
Анав, Ештемоа, Анім,
Гошен, Холон і Гіло: одинадцять міст із їхніми селами.
Арав, Дума, Ешан,
Янум, Бет-Таппуах, Афека,
Хумта, Кіріят-Арба, тобто Хеврон, і Ціор: дев’ять міст із їхніми селами.
Маон, Кармель, Зіф, Ютта,
Єзреел, . Йокдам, Заноах,
Каїн, Гівеа, Тімна: десять міст із їхніми селами.
Халхул, Бет-Цур, Гедор,
Маарат, Бет-Анот, Елтекон: шість міст із їхніми селами.
Кіріят-Ваал, тобто Кіріят-Єарім, Рабба: два міста з їхніми селами.
У пустині: Бет-Арава, Міддін, Сехаха,
Нівшан, Солоне-місто та Ен-Гадді: шість міст із їхніми селами.
Однак же євусіїв, мешканців єрусалимських, не здолали повиганяти сини Юди, і живуть вони з синами Юди в Єрусалимі по цей день.
16. Коліна Йосифа 1-4; коліно Ефраїма 5-10
Далі припав наділ синам Йосифа: від Йордану навпроти Єрихону, на схід від вод єрихонських, він здіймавсь через пустиню вгору до Бетела.
Від Бетела, тобто Луза, границя йшла далі й проходила через землю аркіїв, в Атароті,
спускалась далі на захід до яфлетійської границі, до землі нижнього Бет-Хорону та Гезеру й кінчалася над морем.
Взяли її в наділ сини Йосифа: Манассія та Ефраїм.
А земля синів Ефраїма за їхніми родами була така: на схід границею їх спадщини був Атрот-Адар аж до Верхнього Бет-Хорону,
потім границя тягнулась до моря. Міхметат був на півночі, а далі (границя) завертала на схід до Таанат-Шіло й проходила на схід від Яноха,
потім сходила від Яноха до Атароту та Наарату, стикалася з Єрихоном і кінчалась при Йордані.
Від Таппуаху границя йшла на захід до Кана-потоку й кінчалась над морем. Це було спадкоємство синів Ефраїма, за їхніми родами.
Крім того, виділено з наділу синів Манассії синам Ефраїма міста; всі ті міста були з селами.
Однак вони не вигнали ханаанян, що жили в Гезері; і жили ханааняни між ефраїміями по цей день, але платили їм данину.
Колінові Манассії тому, що він був первородний у Йосифа, припав такий жереб: Махірові, первородному Манассії, батькові Гілеаду, тому що він був воїном, дісталися Гілеад та Башан.
І решта потомків Манассії дістали свою частину за їхніми родами: потомки Авієзера, потомки Халека, потомки Асріела, потомки Шехема, потомки Хефера, потомки Шеміди. Це чоловічі потомки Манассії, сина Йосифа, за їхніми родами.
У Целофхада ж, сина Хефера, сина Гілеада, сина Махіра, сина Манассії, не було синів, лише дочки, і були вони на ім’я: Махла, Ноа, Хогла, Мілка та Тірца.
Приступили вони до Єлеазара священика і до Ісуса Навина, і до князів, кажучи: “Господь заповідав Мойсеєві дати нам спадщину між нашими братами.” І він дав їм, за словом Господнім, спадщину між братами їхнього батька.
Таким робом на долю Манассії випало десять частин, окрім Гілеад-землі й Башану, що по тім боці Йордану;
бо й дочки Манассії отримали спадкоємство між його синами, а Гілеад-земля дісталася решті потомків Манассії.
Границя Манассії була, починаючи від Ашеру, Міхметату, що навпроти Сихему, потім тягнулась праворуч у напрямі до мешканців Ен-Таппуаху.
Земля Таппуаху дісталась Манассії, сам же Таппуах на границі Манассії випав синам Ефраїма.
Далі границя спускалась до Кана-потоку, на південь від потоку попри міста Ефраїма, що лежали між містами Манассії; але границя Манассії йшла на північ від потоку й доходила до моря.
Що було на півдні, те було Ефраїмове, а що на півночі, те належало Манассії, а границею було море. На півночі вони стикалися з Ашером, а на сході з Іссахаром.
До Манассії належали в Іссахара й Ашера: Бет-Шеан з його містами, Ївлеам з його містами, мешканці Дору з його містами, мешканці Ен-Дору з його містами, мешканці Таанаху з його містами, мешканці Мегіддо з його містами, третя частина Нофету.
Та не здолали сини Манассії прогнати мешканців цих міст, і ханааняни таки жили собі й далі в цій землі.
Як же сини Ізраїля вбились у потугу, зробили ханаанян підданими, а зовсім повиганяти їх – не повиганяли.
Тоді сказало покоління Йосифа до Ісуса: “Чому ти дав мені лиш один наділ у спадщину, один жереб, хоч я народ великий, і Господь так благословив мене?”
Ісус відповів їм: “Коли ти великий народ, то йди в ліс і прорубай собі там поле, у землі перізійській та рефаїмській, якщо Ефраїм-гори тобі затісні.”
Сини Йосифа сказали: “Не досить нам гір; та й у ханаанян, що живуть по долах, є залізні колісниці, так у тих, що в Бет-Шеані й його околицях, як і в тих, що в Єзреел-долині.”
І відказав Ісус домові Йосифа, Ефраїмові та Манассії: “Ти – народ великий і вбивсь у велику силу, не одна лише частина буде в тебе,
але й гори тобі дістануться. Якщо вони – ліс, ти його вирубаєш, і він належатиме тобі зо своїми виходами, бо ти повиганяєш ханаанян, дарма що в них залізні колісниці й що вони потужні.”
Ісуса Навина 17, 17: “Ти – народ великий і вбивсь у велику силу”
