2. Давид царем у Хевроні 1-7; Ішбаал протицарем і боротьба з ним 8-32
- Після того Давид спитав у Господа, кажучи: “Чи йти мені в якесь місто Юди?” І Господь відповів йому: “Йди!” Давид спитав: “Куди йти?” Господь відповів “До Хеврону.”
- І рушив туди Давид з обидвома своїми жінками, Ахіноамою з Єзреела та Авігайлою, вдовою по Навалі, з Кармелю.
- І людей, що були з ним, Давид привів кожного з його родиною, і вони осілись по містах Хеврону.
- І прийшли мужі Юди й помазали там Давида царем над домом Юди. Давидові переказали, що мужі Явеш-Гілеаду поховали Саула.
- Тоді Давид вислав послів до людей Явеш-Гілеаду, щоб їм сказати: “Будьте благословенні Господом за той учинок милосердний, що зробили володареві своєму Саулові, що його поховали.
- Нехай же Господь вам відплатить милосердям і добротою. Я теж зроблю вам ласку за те, що так ви вчинили.
- Тільки ж тепер будьте сильні й відважні, бо Саул, ваш пан, умер, і дім Юди помазав мене царем над собою.”
- Авнер же, син Нера, начальник Саулового війська, взяв Саулового сина Ішбаала й привів його в Махнаїм
- та й зробив його царем над Гілеадом, над ашуріями, над Єзреелем, Ефраїмом, Веніямином -над усім Ізраїлем.
- Сорок років було Ішбаалові, синові Саула, як він став царем над Ізраїлем, і царював два роки. Лише дім Юди був за Давидом.
- Час Давидового царювання в Хевроні над Юдою був 7 років і 6 місяців.
- Вийшов Авнер, син Нера, зо слугами Ішбаала, сина Саула, з Махнаїма на Гівеон.
- Так само двигнувся Йоав, син Церуї, зо слугами Давида, і зустрінулись вони коло гівеонського ставу, й засіли одні по цім боці ставу, а другі по тім боці ставу.
- І каже Авнер до Йоава: “Нехай юнаки встануть і борються перед нами.” Йоав же: “Хай виступлять.”
- Тоді встали, й відчислено: дванадцять від Веніямина та Ішбаала, сина Саула, і дванадцять зо слуг Давидових.
- Кожний ухопив свого противника за голову й встромив йому меча в бік, і всі вони полягли разом. І прозвано те місце “Полем Боків”, що в Гівеоні.
- Того дня була вельми запекла битва, й Авнера з людьми Ізраїля розбили слуги Давида,
- Були ж там три сини Церуї: Йоав, Авішай та Азаел. Азаел був легконогий, мов та газеля в полі.
- Він гнався за Авнером і, женучися за ним, не звернув ані праворуч, ні ліворуч.
- Обернувся Авнер та й каже: “Це ти, Азаеле?” Той відповів: “Я.”
- Тоді Авнер до нього каже: “Зверни праворуч або ліворуч, накиньсь на якогось із молодих людей і візьми в нього собі зброю.” Та Азаел не хотів його покидати.
- Каже тоді Авнер ще раз до Азаела: “Відступись від мене, для чого б мав єси полягти на землі? І як тоді погляну твоєму братові Йоавові в вічі?”
- Але що той не хотів відступити, Авнер другим кінцем списа вдарив його в живіт так, аж спис вистромився йому ззаду; і повалився той і вмер на місці. Всі, що приходили до місця, де повалився Азаел мертвим, зупинялись.
- Йоав же та Авішай гналися за Авнером далі й, як заходило сонце, дійшли до горба Амми, перед Гіяхом, що на дорозі в Гівеон-пустиню.
- Зібралися тоді сини Веніямина коло Авнера й, збившись в одну лаву, стали на верху одного горба.
- Авнер озвався до Йоава: “Чи то ж повік меч має жерти? Хіба не знаєш, що кінець його гіркий? Доки отягатимешся наказати людям, щоб припинили гнатися за братами?”
- І відрік Йоав: “Так певно, як живе Бог! Як би ти не заговорив, то ці люди лиш насвітанку перестали б гнатись кожний за своїм братом.”
- І велів Йоав засурмити, й усе військо зупинилось і вже не гналось більше за Ізраїлем, і боротьба припинилась.
- Авнер зо своїми людьми йшов усю ту ніч через Араву; перейшли через Йордан, пройшли цілий Бітрон і прийшли в Махнаїм.
- Йоав же, облишивши погоню за Авнером, зібрав усе військо, й бракувало зо слуг Давида дев’ятнадцять чоловік, крім Азаела.
- Слуги ж Давида побили з веніяминян, тобто з людей Авнера, триста шістдесят чоловік.
- А Азаела взяли й поховали в батьківському гробовищі, що у Вифлеємі. Йоав зо своїми людьми йшов усю ніч і вдосвіта прибув у Хеврон.
