6. БУДОВА СВЯТИНІ
- У 480 році по виході синів Ізраїля з Єгипетської землі, у четвертому році царювання Соломона над Ізраїлем, у місяці Зів, що є другим місяцем року, почав Соломон будувати храм Господеві.
- А храм, що його збудував цар Соломон Господеві, був 60 ліктів завдовжки, 20 ліктів завширшки і 30 ліктів заввишки.
- Притвір, що був перед «святим» храму, був 20 ліктів завдовжки, по ширині храму, й 10 завширшки, по довжині храму.
- І поробив у храмі ґратовані лійкуваті вікна.
- Він поставив до стін храму прибудову з поверхами, що йшла навколо стін храму, навкруги святого й всесвятого, і поробив світлиці навколо.
- Нижчий поверх був 5 ліктів завширшки, середній 6 ліктів, а третій 7 ліктів завширшки, бо знадвору храму – навколо він поробив уступи, щоб балки не входили в сіни храму.
- Як будовано храм, то каміння брали вже готове з каменолому, так що в храмі при роботі не було чути ні молота, ні сокири, ані гуку від якогось іншого залізного знаряддя.
- Вхід до нижчого поверху був на правім боці храму, і круглими сходами входили до середнього поверху, з середнього до третього.
- А як скінчив будувати храм, то вкрив його кедровими балками й дошками.
- Він вивів прибудову до всього храму, кожний поверх 5 ліктів заввишки, і зв’язав її з храмом кедровим деревом.
- І надійшло до Соломона таке слово Господнє:
- «Щодо храму, який ти будуєш, то, коли ходитимеш у моїх установах і виконуватимеш мої присуди та пильнуватимеш усі мої заповіді, поводившися згідно з ними, – я справджу на тобі моє слово, що я сказав Давидові, батькові твоєму,
- і житиму серед синів Ізраїля, і не покину народу мого Ізраїля.»
- Так збудував Соломон храм і скінчив його.
- Він облицював стіни храму зсередини кедровими дошками від підлоги в храмі аж до балок у стелі, – пообкладав ізсередини деревом, а підлогу храму вистелив кипарисовими дошками.
- Облицював також кедровими дошками задню частину храму на 20 ліктів, від підлоги до балок, і відділив її від храму для дебіру, тобто для всесвятого.
- На 40 ліктів був храм, тобто святе перед всесвятим.
- Кедрина в середині храму була оздоблена вирізьбленими плодами й квітами, що звисали. Все з кедрини, каміння не було видко.
- Соломон поставив дебір у храмі на те, щоб там поставити кивот Господнього завіту. 20. Дебір (всесвяте) був 20 ліктів завдовжки,
- ліктів завширшки і 20 ліктів заввишки; він обклав його щирим золотом і зробив кедровий жертовник.
- Соломон обклав храм усередині щирим золотом і простягнув завісу на золотих ланцюжках перед всесвятим, що вкрив золотом,
- увесь храм обклав він золотом, увесь храм до кінця та й увесь жертовник, що був перед всесвятим, покрив золотом.
- У всесвятому зробив він двох херувимів з оливкового дерева, по 10 ліктів заввишки.
- П’ять ліктів було одне крило херувима й 5 ліктів крило другого херувима, тобто 10 ліктів від кінця одного крила до кінця другого крила.
- На 10 ліктів був і другий херувим. Обидва- херувими були однієї міри й одного вигляду.
- Заввишки один херувим був 10 ліктів і стільки другий.
- І поставив він херувимів серед внутрішньої части храму. Крила ж херувими простягали так, що крило одного торкалось однієї стіни, а крило другого торкалось другої стіни; другі ж крила їх торкались крило об крило посеред храму.
- Він укрив херувимів золотом.
- А по всіх стінах храму навкруги вирізьбив подоби херувимів, пальм і квіток, що звисали, всередині й зовні.
- А й підлогу внутрі й зовні вкрив золотом.
- До входу у всесвяте зробив двокрилі двері з оливкового дерева, надвірок і одвірки були як п’ятикутник.
- Зробив так само двокрилі двері з оливкового дерева і вирізьбив на них херувимів, пальми та квіти, що звисали, та й покрив їх золотом, тобто обклав херувимів і пальми розплощеним золотом.
- Так само зробив і до входу у святе: одвірки з оливкового дерева, одвірки чотирикутні,
- двокрилі двері з кипарисового дерева: обидві половини одних і других дверей відчинялись до себе й від себе.
- І вирізьбив на них херувимів, пальми та квіти, що звисали, і вкрив їх золотом, що щільно приставало до різьби.
- І обвів внутрішній двір стіною з трьох покладів тесаного каміння та одного покладу кедрових дощок.
- У четвертому році, в місяці Зів, була закладена основа храму,
- а в одинадцятому році, в місяці Бул – восьмий місяць року -скінчено храм у всіх його частинах і за всім його задуманим розподілом. Будував його Соломон 7 років.
7. СОЛОМОНІВ ПАЛАЦ 1-12; ПРИКРАШЕННЯ СВЯТИНІ 13-51
- Свій палац будував Соломон 13 років і таким чином скінчив увесь дім свій.
- Він збудував свій палац із ливанського лісу, 100 ліктів завдовжки, 50 ліктів завширшки і 30 ліктів заввишки, на 3 рядах кедрових стовпів, а на стовпах були кедрові балки.
- Зверху вкрито його кедровиною над боковими світлицями, що над стовпами, а стовпів було 45, по 15 у кожному ряді.
- Віконних архитравів було 3 ряди, і 3 ряди вікон, вікно проти вікна.
- Всі двері й вікна були чотирикутні, і вікно було проти вікна у 3 ряди.
- Соломон зробив також і верхній ґанок із стовпами, 50 ліктів завдовжки і 30 ліктів завширшки, а спереду другий присінок з стовпами та повіткою.
- Спорудив також ґанок для престолу, де робив суд, «судову світлицю», і вкрив її кедриною від підлоги аж під стелю.
- Тим же робом споруджено будинок, де він жив, у другому дворі поза кружґанком. І дочці фараоновій, що взяв за себе Соломон, спорудив він будинок на зразок того кружґанку.
- Все було з добірного каміння, обтесаного до розміру та обтятого пилою зсередини та ззовні, від підвалин аж до покриття, а ззовні аж до великого двору.
- Підвалини теж були з добірного, величезного каміння, з каміння у 10 ліктів і у 8 ліктів.
- А зверху знову добірне каміння, тесане до міри, та кедрина.
- А великий двір обгороджено трьома рядами тесаного каміння й одним рядом кедрових дощок; теж і внутрішний двір Господнього храму і кружґанок палацу.
- Цар Соломон послав по Хірама до Тиру.
- Це був син удови з коліна Нафталі; батько ж його був у Тирі мідником; він був повний мудрости, розуму та знання у всякій мідній роботі. Прибув він до царя Соломона і робив усі роботи у нього.
- Він вилляв два мідні стовпи; один стовп був 18 ліктів заввишки, а навкруги нього йшла поворозка у 12 ліктів, завгрубшки на 4 пальці, а всередині був він порожній; так само й другий стовп.
- Зробив два капітелі з литої міді, щоб покласти зверху на стовпах; 5 ліктів заввишки один капітель і 5 ліктів заввишки другий.
- Зробив і дві сітки плетеної роботи, щоб покрити капітелі, що були зверху стовпів: одну на один капітель і одну на другий.
- І зробив навколо два ряди гранатових яблук над сіткою, щоб покрити капітель, що над стовпами; те саме зробив і для другого капітелю.
- А на капітелях, що на стовпах, був виріб на зразок лілеї; усе це разом 4 лікті заввишки.
- А були капітелі на обох стовпах також зверху коло опуклости, що була поза сіткою. Гранатових яблук було 200, у двох рядах навкруги на другому капітелі.
- І поставив стовпи перед притвором святині; поставив стовпа праворуч і назвав його Яхін, і поставив стовпа ліворуч і назвав його Боаз.
- Поверх стовпів був виріб, немов лілеї. Так викінчено роботу стовпів.
- Зробив і море, вилляте з міді, 10 ліктів від одного краю до другого, цілком кругле, 5 ліктів заввишки; шнур у 30 ліктів обіймав його навкруги.
- Попід краями його навколо йшли огірочки, по 10 на лікоть; вони оббігали море навкруги у два ряди; огірочки були вилляті тоді, коли й воно виливалось.
- Воно стояло на 12 волах: 3 дивились на північ, 3 на захід, 3 на південь, а 3 на схід; море було на них, а зади у всіх них були звернені до середини.
- Завгрубшки було воно у долоню, а край його схожий на край чаші. Виглядом же було воно, мов розквітла лілея. Воно містило у собі 2 000 батів.
- Зробив він і 10 мідних підніжків. Кожен підніжок був 4 лікті завдовжки, 4 лікті завширшки і 3 лікті заввишки.
- Підніжки ж зроблено так: на них були стінки, а між стінками виступи,
- на стінках між виступами були вироблені леви, воли й херувими; а на виступає, як над левами та волами, так і під ними звисали вінки.
- У кожному підніжку було 4 мідні колеса і мідні осі. На чотирьох його рогах були підпори, під умивальницею були підпори, вилиті поза вікнами.
- Отвір від внутрішнього вінка до верху на 1 лікоть, отвір круглий, як і підніжки, і на отворі теж була різьба, але виступи були чотирикутні, не круглі.
- Під виступами було четверо коліс, осі ж колеса були в підніжку, а кожне колесо було заввишки півтора ліктя.
- Колеса були зроблені, як колеса до колісниць: осі їхні, обіддя, спиці й дзвони – усе було вилите.
- Чотири підпори були під чотирма кутами кожного підніжка. Підпори й підніжок були вилиті суцільно.
- Зверху підніжка був кружок, увесь круглий, півліктя заввишки, а під підніжком були осі й виступи, вилиті суцільно.
- І вирізьбив на дощинках осей і виступів херувимів, левів та пальми, скільки було місця, з квітами, що навколо звисали.
- Так зробив він 10 підніжків; всі вони були суцільного виливу, однієї міри та одного вигляду.
- Потім вилив 10 мідних умивальниць. Кожна умивальниця містила сорок батів, кожна умивальниця була в 4 лікті, і кожна стояла на одному з десятьох підніжків.
- Він розставив підніжки: 5 по правому боці храму і 5 по лівому боці храму; море ж поставив по правому боці храму, на південний схід.
- Зробив Хірам також кітли, лопатки й кропильниці. Так скінчив Хірам усю роботу, що виконав у царя Соломона для Господнього храму, а саме:
- стовпів 2 й 2 круглі капітелі зверху на стовпах, і 2 сітки, які покривали обидва круглі капітелі, Що зверху на стовпах;
- чотириста гранатових яблук для двох сіток; 2 ряди гранатових яблук для кожної сітки, щоб покрити закруглені капітелі на стовпах;
- десять підніжків і 10 умивальниць на підніжках,
- одне море і 12 волів під ним,
- і кітли, лопатки й кропильниці. Ввесь посуд, що Хірам зробив цареві Соломонові для Господнього храму, був з блискучої міді.
- Цар звелів його вилити в йорданській долині, у формах з глинкуватої землі, між Суккотом та Цартаном.
- Соломон установив увесь цей посуд. З-за дуже великої кількости ваги міді не зважено.
- Соломон установив увесь посуд, що в храмі Господньому: золотий жертовник, золотий стіл, на якому лежали приявні хліби;
- світильники з щирого золота – 5 праворуч і 5 ліворуч перед всесвятим; світичі, квіти й щипці з золота;
- чаші, ножі, кропильниці, мисочки й кадильниці з чистого золота; завіси до дверних крил внутрішнього дому, тобто до всесвятого, і для дверних крил святого були з золота.
- Скоро скінчено всі роботи, що цар Соломон звелів їх зробити для Господнього храму, він вніс святі дари Давида, свого батька: срібло, золото, й посуд, і склав їх у скарбницю Господнього храму.
8. КИВОТ ЗАВІТУ В СВЯТИНІ 1-13; ПРОМОВА СОЛОМОНА 14-21; МОЛИТВА СОЛОМОНА 22-61 ; ЖЕРТВИ 62-64; ЗАКІНЧЕННЯ СВЯТА 65-66
- Тоді Соломон скликав до себе в Єрусалим усіх старших Ізраїля, усіх голів над колінами і князів ізраїльських родин, щоб перенести кивот Господнього союзу з Давидгороду, тобто з Сіону.
- Усі ізраїльські мужі зібрались до Соломона на свято в місяці Етанім, що був сьомий місяць.
- Як же прибули старші Ізраїля, священики взяли кивот,
- і понесли кивот Господній і намет зборів з усім святим посудом, що був у наметі. Священики й левіти несли їх.
- Цар же Соломон і вся ізраїльська громада, що зібралась коло нього перед кивотом, жертвували з ним волів і овець, – стільки, що їм не було ні числа, ні ліку.
- Священики внесли кивот Господнього завіту на його місце, в дебір храму, у всесвяте, під крила херувимів,
- бо херувими простягали крила над місцем кивота і покривали зверху кивот та його носила.
- А носила були такі довгі, що їх кінці можна було бачити з святині перед всесвятим, але знадвору не було їх видко. Вони там зостаються по цей день.
- В ковчезі не було нічого, крім двох кам’яних таблиць, що там поклав Мойсей на Хориві, коли уклав був Господь союз із синами Ізраїля по виході їх з Єгипетської землі.
- Як же священики вийшли з святині, сповнила хмара храм Господній,
- так що священики через хмару не могли там стояти й служити службу; слава бо Господня сповнила храм Господній.
- Тоді Соломон промовив: («Господь установив на небі сонце), а сам захотів у мряці пробувати.
- Тим я й спорудив тобі дім на мешкання, місце, де ти повіки будеш жити.»
- І обернувся цар лицем, і поблагословив усю ізраїльську громаду, під час коли ізраїльська громада стояла,
- і сказав: «Благословен Господь, Бог Ізраїля, що виконав власною рукою те, що обіцяв був своїми устами моєму батькові Давидові, коли сказав був:
- З того часу, як вивів я народ мій, Ізраїля, з Єгипту, не вибрав я міста ні в одному з колін Ізраїля, щоб мені збудовано дім, де перебувало б моє ім’я, а вибрав Єрусалим, щоб там перебувало моє ім’я, і вибрав Давида, щоб він був над моїм народом Ізраїлем.
- Вже в мого батька Давида було на думці збудувати храм імені Господа, Бога Ізраїля,
- та Господь сказав моєму батькові Давидові: Що ти задумав збудувати дім моєму імені, це добра в тебе думка,
- тільки ж не тобі будувати мені дім, а твоєму синові, що вийде з твого лона, – той збудує храм імені моєму, –
- Господь справдив своє слово що сказав був: я бо вступив на місце Давида, мого батька, і сів на престолі Ізраїля, як сказав Господь, і збудував храм імені Господа, Бога Ізраїля,
- і приладив місце на кивот, в якім є (свідоцтво) союзу Господнього, що він, Господь, уклав з нашими батьками, як вивів їх з Єгипетської землі.»
- Став Соломон перед Господнім жертовником, перед усією громадою Ізраїля, зняв руки до неба
- і промовив: «Господи, Боже Ізраїля! Нема Бога, що був би тобі рівня, ні на небі вгорі, ні на землі внизу. Ти бережеш завіт і милость слугам твоїм, що ходять перед тобою усім серцем.
- Ти додержав слузі твоєму Давидові, моєму батькові, те, що обіцяв йому і що устами твоїми промовив, – те сьогодні справдив рукою твоєю,
- Тепер же, Господи, Боже Ізраїля, дотримай слузі твоєму Давидові, моєму батькові, те, що обіцяв йому словами: Не переведеться у тебе передо мною той, що сидітиме на престолі Ізраїля, як тільки сини твої вважатимуть на свої вчинки та ходитимуть передо мною, як ти ходив передо мною.
- Отже тепер, Боже Ізраїля, нехай справдиться, прошу, твоя обіцянка, що ти дав слузі твоєму Давидові, моєму батькові!
- Чи ж Богові бо справді жити на землі? Таже ж небо і небо небес не можуть тебе вмістити! А що вже цей храм, що я збудував тобі!
- Однак зглянься, Господи, мій Боже, на молитву й на благання слуги твого й вислухай взивання та мольбу, якими слуга твій оце сьогодні тебе молить.
- Нехай очі твої споглядають уночі й удень на храм цей, на місце, про яке ти сказав: Ім’я моє буде там! – Вислухай молитву, якою слуга твій молитиметься на цьому місці!
- Вислухай, благання слуги твого і народу твого, Ізраїля, коли вони будуть молитися на цьому місці. Вислухай з місця, де ти перебуваєш, з неба; вислухай і прости.
- Коли хтось провиниться перед своїм ближнім, і той візьме на себе клятву, щоб спонукати й другого поклястися і він прийде, щоб поклястися перед твоїм жертовником у цім храмі,
- то ти вислухай з неба і вчини суд над слугами твоїми: осуди винного, обернувши його переступ на його ж голову, а безвинного виправдай, воздавши йому за його правдою.
- Коли твій народ Ізраїль буде розгромлений ворогом за гріхи перед тобою і повернеться до тебе та й стане хвалити ім’я твоє, та молитися й тебе благати в цьому домі,
- то ти вислухай з неба і прости гріхи твого народу Ізраїля, і приведи їх назад у землю, що ти дав батькам їхнім.
- Коли небо буде замкнене і не буде дощу за те, що согрішили проти тебе, і коли будуть молитись на цьому місці і хвалити твоє ім’я і каятись у своїх гріхах, бо ти їх упокорив,
- то ти вислухай з неба і прости гріхи слуг твоїх і народу твого, Ізраїля. Вкажи їм добру путь, щоб нею простували, і пошли дощ на твою землю, що її дав ти твоєму народові у спадщину.
- Коли настане голод на землі або чума, або посуха, або іржа, або сарана, або черва, коли ворог тіснитиме його у власних воротях у його краї, або буде якась біда чи якась хвороба, –
- всяку молитву, всяке благання чи то окремої людини, а чи всього народу твого, Ізраїля, коли хтось із них почує біль у серці і простягне руки свої до цього храму, –
- то ти вислухай з неба, з місця, де перебуваєш, і прости; вчини й відплати кожному за його заслугою, ти, що знаєш його серце, – ти бо єдиний знаєш серце всіх синів людських, –
- щоб вони боялись тебе по всі дні, покіль житимуть на землі, що ти дав батькам нашим.
- Навіть як і чужинець, що не з твого народу, Ізраїля, прийде з далекого краю задля імени твого, –
- бо чути буде скрізь про твоє велике ім’я, про твою руку потужну і про твоє простягнуте рам’я, – як він прийде та й стане молитись у цім храмі,
- то ти вислухай його з неба, з місця, де перебуваєш, і вчини все, чого чужинець проситиме у тебе, щоб усі народи на землі знали ім’я твоє та мали страх, як твій народ Ізраїль, та щоб зрозуміли, що твоє ім’я покоїться на цім храмі, що я збудував.
- Коли народ твій вийде на війну проти ворога свого шляхом, яким його пошлеш, і молитиметься Господеві, повернувшись до міста, що ти вибрав, і до храму, який я збудував для імени твого,
- то вислухай з неба його молитву і його благання, і заступися за його правом.
- Коли ж согрішать проти тебе, – нема бо чоловіка, що не грішив би, – і ти, розгнівавшись на них, видаси їх на поталу ворогові і той займе їх у полон та й відведе їх у ворожу землю, чи то далеко чи близько,
- і вони схаменуться в землі, куди їх зайнято в полон, і навернуться і будуть молитись до тебе у землі тих, що їх полонили, і говорити: Ми согрішили, ми вчинили несправедливо, ми робили зле! –
- і коли обернуться до тебе усім своїм серцем й усією душею своєю в ворожій землі, куди їх зайнято в полон, і молитимуться до тебе, звернувшись до землі, що ти дав батькам їхнім, до міста, що ти вибрав, і до храму, що я збудував для імени твого, –
- то вислухай з неба, з місця, де перебуваєш, їхню молитву і їх благання, і вчини їм правду.
- Прости тоді твоєму народові, що согрішив проти тебе, усі його провини проти тебе і нехай змилуються над ними ті, що зайняли їх у полон, і змилосердяться над ними,
- бо вони – народ твій і твоя спадщина, що ти вивів з Єгипту, з залізної печі.
- Нехай очі твої будуть відкриті на благання слуги твого і на благання народу твого, Ізраїля, щоб вислуховувати їх завжди, коли взиватимуть до тебе,
- бо ти їх виділив собі як спадкоємство з-між усіх народів на землі, як об’явив через слугу твого Мойсея, коли виводив, Владико Господи, батьків наших з Єгипту.»
- Як скінчив Соломон усю цю молитву й це благання до Господа, встав з-перед Господнього жертовника, де стояв навколішках з простягнутими до неба руками,
- і, стоячи, поблагословив голосно всю громаду Ізраїля такими словами:
- «Благословен Господь, що дав народові своєму Ізраїлю спокій, повнотою так, як обіцяв був. Ні одне слово не зосталось марним з усіх тих прекрасних обітниць, що дав через раба свого Мойсея.
- Нехай же буде з нами Бог наш, як був і з нашими батьками. Нехай нас не покидає, нехай нас не відштовхує!
- Нехай нахилить наші серця до себе, щоб ми ходили його путями та пильнували його заповіді, його установи та його закони, що заповідав батькам нашим.
- Нехай ці слова, що я промовив у молитві перед Господом, будуть приявні вдень і вночі перед Господом, Богом нашим, щоб він день-у-день творив правду своєму слузі й своєму народові Ізраїлеві,
- щоб усі народи на землі зрозуміли, що тільки Господь – Бог, і ніхто інший.
- Нехай наше серце буде суцільно віддане Господеві, Богу нашому, щоб ми ходили в його установах і пильнували його заповіді, як сьогодні.»
- Після цього цар і ввесь Ізраїль принесли жертви перед Господом.
- Соломон приніс у мирну жертву Господеві 22 000 волів і 120 000 овець. Так цар і ввесь Ізраїль посвятили храм Господній.
- Того дня цар освятив середню частину двору перед храмом Господнім, бо там приніс він усепалення й офіри та жир мирних жертв, тому що мідяний жертовник, який стояв перед Господом, був надто малий, щоб умістити всепалення, офіри й тук мирних жертв.
- І справив Соломон того часу свято, і ввесь Ізраїль з ним, – величезний збір, що зійшовся від входу Хамату аж до єгипетського потоку, перед Господом, Богом нашим, 7 день, (а потім ще 7 день – 14 разом).
- На восьмий же день він відпустив народ. Вони хвалили царя й розійшлися по хатах, веселі та раді серцем з-за всього добра, що Господь учинив своєму слузі Давидові й своєму народові Ізраїлеві.
