Читаємо Святе Письмо разом. 2 Царів 24-25

24. ЦАР ЙОАКИМ 1-5; ЦАР ЙОАХИН 6-9; ПЕРШЕ ВИСЕЛЕННЯ ЮДЕЇВ У ВАВИЛОН 10-17; СЕДЕКІЯ 18-20

1. За його часів Навуходоносор, вавилонський цар, двигнувся проти нього, і Йоаким служив йому 3 роки, та потім знову збунтувався проти нього.
2. Тоді Господь наслав на нього ватаги халдеїв, араміїв, моавитян і аммоніїв; наслав їх на Юду щоб знищити його, за словом, що Господь сказав був через слуг своїх пророків.
3. Це сталось над Юдою за Господнім велінням, щоб відкинути його від свого обличчя за гріхи Манассії та за все, що він коїв,
4. а й за невинну кров, що він пролив, сповнивши Єрусалим безвинною кров’ю. Господь не хотів простити.
5. Решта дій Йоакима й все, що він чинив, записане в літописній книзі юдейських царів.
6. І спочив Йоаким із своїми батьками. Замість нього став царем його син Йоахин.
7. Єгипетський цар не виходив більш із свого краю, бо вавилонський цар забрав усе, що належало єгипетському цареві, від Єгипетського потоку до Ефрат-ріки.
8. Було Йоахинові 18 років, як став царем, і царював він 3 місяці в Єрусалимі. Мати його, дочка Елнатана, з Єрусалиму, звалась Нехушта.
9. Він чинив те, що Господеві було не довподоби, цілком, як чинив його батько.
10. Того часу слуги Навуходоносора, вавилонського царя, двигнулися на Єрусалим, і місто опинилось в облозі.
11. Навуходоносор, вавилонський цар, теж рушив проти міста, тим часом, як слуги його облягали.
12. Тоді Йоахин, юдейський цар, вийшов до вавилонського царя, сам він і мати його, і слуги його, і князі його, і скопці його, і вавилонський цар узяв їх, на восьмому році свого царювання.
13. Забрав він усі скарби Господнього храму, і скарби царського палацу, розбив увесь золотий посуд, що зробив був Соломон, ізраїльський цар, для Господньої святині, – як прорік був Господь.
14. Він забрав увесь Єрусалим у полон, усіх князів, усіх заможних – 10 000, усіх майстрів і слюсарів. Зостались лише прості, вбогі селяни.
15. Він відвів Йоахина в Вавилон, цареву матір та царевих жінок і його скопців і значних землі також забрав з Єрусалиму в Вавилон у полон.
16. Забрав також вавилонський цар усіх видатних – 7000, майстрів і слюсарів – 1000, усіх здатних до війни, і відвів їх у Вавилон у неволю
17. Замість Йоахина вавилонський цар зробив царем Маттанію, його дядька, і перемінив його ім’я на Седекію.
18. Було Седекії 21 рік, як став царем, і царював він 11 років у Єрусалимі. Мати його, дочка Єремії, з Лівни, звалась Хамутала.
19. Він чинив те, що Господеві було не довподоби, цілком, як чинив Йоаким.
20. А сталося це через гнів Господній проти Єрусалиму та Юди, так що Господь відкинув їх від свого обличчя. І Седекія збунтувався проти вавилонського царя.

25. ЦАР СЕДЕКІЯ 1-7; ДРУГЕ ВИСЕЛЕННЯ У ВАВИЛОН 8-21; ГОДОЛІЯ 22-26; ПОМИЛУВАННЯ ЙОАХИНА 27-30

1. На дев’ятому році його царювання, на десятому місяці, десятого дня місяця прийшов Навуходоносор, вавилонський цар, з усім своїм військом проти Єрусалиму, отаборився проти нього й вишикував проти нього башти.
2. І отак місто було в облозі аж до одинадцятого року царя Седекії.
3. А на дев’ятий день четвертого місяця голод у місті став сильний, і простолюддя не мало що їсти.
4. Тоді зроблено пролом у місті, і цар з усіма військовими утік уночі через ворота між двома мурами, що коло царського саду, – халдеї ж були навкруги міста, – та й пустився дорогою Арава,
5. але халдейське військо погналося за царем і наздогнало його в єрихонській долині, тим часом, як його військо розбіглося геть від нього.
6. Халдеї упіймали царя й повели його до вавилонського царя у Рівлу, а цей вирік над ним засуд.
7. Він повелів убити синів Седекії перед його очима, самому ж Седекії виколов очі, закував у кайдани й відвів у Вавилон.
8. На п’ятому місяці, сьомого дня місяця, – це було на дев’ятнадцятому році Навуходоносора, вавилонського царя, прибув у Єрусалим Невузардан, начальник охорони, слуга вавилонського царя,
9. та й спалив Господній храм і царський палац, усі будинки в Єрусалимі, усі, що були більші, пустив димом.
10. Халдейське військо, що було під начальником охорони, зруйнувало мури навкруги Єрусалиму.
11. Решту людей, що зостались були в місті, утікачів, що перекинулись були до вавилонського царя, і решту простих людей вивів Невузардан, начальник охорони.
12. А з бідних людей краю начальник охорони лишив трохи, щоб обробляли виноградники й поля.
13. Мідні стовпи, що були в Господньому храмі, підніжжя й мідне море, що було в Господньому храмі, халдеї розбили й мідь з них забрали у Вавилон.
14. Забрали й казани, лопатки, ножі, миски, і ввесь мідний посуд, що вживано при службі.
15. Забрав також начальник охорони і кадильниці, й чаші, – все, що тільки було з золота й із срібла.
16. А щодо двох стовпів, до єдиного моря й підніжків, що зробив Соломон для Господнього храму, то міді, що пішла на ввесь той посуд, не було й ваги.
17. Ліктів 18 заввишки був один стовп, а на ньому мідний вершок, а заввишки 5 ліктів був вершок; навкруги каменя була сітка і гранатові яблучка – все мідне. Так само й другий стовп.
18. Начальник охорони взяв у полон первосвященика Сераю, нижчого священика Софонію та трьох сторожів при порозі.
19. А з міста взяв одного скопця, що був начальником над військовими, п’ять найближчих до царя двораків, що були в місті, писаря військового начальника, що набирав людей до військової служби, та 60 чоловік із простих людей, що були в місті.
20. Взяв їх Невузардан, начальник охорони, та й повів до вавилонського царя у Рівлу,
21. а вавилонський цар велів їх повбивати в Ріалі, у Хамат-країні. Так виселено Юду далеко від його краю.
22. Над людьми ж, що зостались у юдейській землі, що їх залишив Навуходоносор, вавилонський цар, поставив він начальником Годолію, сина Ахікама, сина Шафана.
23. Як же почули всі військові начальники й їхні люди, що вавилонський цар настановив Годолію, прийшли до Годолії у Міцпу. То були: Ізмаїл, син Натанії; Йоханан, син Кареаха; Серая, син Танхумета з Нетофи, та Язанія, син Маахатія, – самі вони й їхні люди.
24. Годолія заклявся їм і їхнім людям і сказав їм: “Не бійтеся служити халдеям; осідайтесь на землі й служіть вавилонському цареві, і добре вам буде.”
25. Та сьомого місяця прийшов Ізмаїл, син Натанії, сина Елішами, з царського роду, а з ним 10 чоловік, і вбив на смерть Годолію, а й юдеїв та халдеїв, що були при ньому в Міцпі.
26. Тоді ввесь народ від найменшого до найбільшого рушив з військовими отаманами й пішов у Єгипет, бо боялись халдеїв.
27. На тридцять сьомому році вигнання Йоахина, юдейського царя на дванадцятому місяці, двадцять сьомого дня місяця Евіл-Меродах вавилонський цар, у тім році, коли став царювати, змилувався над Йоахином, юдейським царем, і вивів його з тюрми.
28. Він розмовляв з ним прихильно й дав йому місце вище, ніж місце других царів, що були з ним у Вавилоні.
29. Йоахин перемінив невільницьку одежу й їв увесь час із царського столу, поки віку його.
30. Його щоденне утримання давалось йому від царя, день-у-день, поки віку його.