13. ПЕРЕНЕСЕННЯ КОВЧЕГА ЗАВІТУ
- Давид радив раду з тисячниками, з сотниками й усіма начальниками.
- Давид сказав до громади Ізраїля: “Коли вам завгодно й коли на те воля Господа, Бога нашого, пошлім до наших братів, що зостались по землях ізраїльських, а разом з ними до священиків та левітів, що лишились у містах з приналежними до них пасовиськами, щоб вони зібрались до нас,
- і принесемо до себе ковчег, Бога нашого, бо за часів Саула ми не звертали уваги на нього.”
- Громада ухвалила зробити так, бо було воно довподоби всій громаді.
- Тоді Давид зібрав ізраїльтян від єгипетського Шіхору до Хамат-входу, щоб перенести ковчег Божий з Кіріят-Єаріму.
- Потім Давид з Ізраїлем пішов у Ваалу, у Кіріят-Єарім, що в Юдеї, щоб узяти звідтіль ковчег Бога, Господа, що почиває на херувимах, що зветься цим іменем.
- І повезли Божий ковчег на новому возі з дому Авінадава, а Узза та Ахіо супроводжували віз;
- Давид і ввесь Ізраїль веселились перед Богом щосили під співи, граючи на цитрах, гарфах, бубнах, цимбалах та сурмлячи.
- Як дійшли до Кідонового току, Узза простяг руку, щоб підтримати ковчег, бо воли його нахилили;
- та Господній гнів запалав на Уззу, і Господь ударив його на смерть за те, що він простяг свою руку до ковчега, і він помер там таки перед Богом.
- Давид засмутився, що Господь покарав так жорстоко Уззу, і назвав те місце “Пролом Уззи” по цей день,
- Давид злякався Бога в той день і сказав: “Як же мені внести до себе ковчег Божий?”
- І не повіз Давид ковчег до себе, у Давидгород, а завернув його до дому Оведедома з Гату.
- Так ковчег Божий зостався в родині Оведедома, в його хаті, три місяці, і Господь поблагословив дім Оведедома й усе, що в нього було.
14. ПОЧАТОК БУДОВИ 1-2; НАЩАДКИ ДАВИДА 3-7; ПЕРЕМОГИ НАД ФІЛІСТИМЛЯНАМИ 8-17
- Хірам, тирський цар, вислав послів до Давида, і кедрини, і мулярів та теслів, щоб збудували йому дім.
- Давид зрозумів, що Господь утвердив його царем над Ізраїлем, бо його царська влада піднеслась високо вгору заради його народу Ізраїля.
- Давид узяв собі ще більше жінок в Єрусалимі й породив ще більш синів та дочок.
- Ось імена тих дітей, що народились у нього в Єрусалимі: Шаммуа, Шовав, Натан, Соломон,
- Ївхар, Елішуа, Еліфелет,
- Ногаг, Нефег, Яфія,
- Елішама, Веліяда та Еліфелет.
- Як же почули філістимляни, що Давида помазано царем над усім Ізраїлем, вирушили вони його шукати. Давид довідався про те й вийшов їм назустріч.
- Філістимляни, просунувшись наперед, напали на Рефаїм-долину.
- Тоді Давид запитав у Бога, кажучи: “Чи йти мені на філістимлян і чи видаси їх у мої руки?” Господь сказав йому: “Іди, я видам їх тобі в руки.”
- Двигнулися вони під Ваал-Перацім, і побив їх там Давид і сказав: “Розбив Господь моїх ворогів моєю рукою, як розбивають води.” Через це й дали назву тому місцю Ваал-Перацім.
- Вони покинули там своїх богів, яких, на наказ Давида, спалено на вогні.
- І знову напали філістимляни на долину.
- Давид знов запитав у Бога, і сказав йому Бог: “Не йди слідом за ними; обійди їх і йди на них із сторони бальзамових дерев;
- і як почуєш шелест, наче шум кроків по вершках бальзамових дерев, тоді виступи на битву, бо Бог вийшов поперед тебе, щоб розбити філістимлянський табір”.
- Давид зробив, як повелів йому Бог, і побив філістимлянське військо від Гівеону до Гезеру.
- І пронеслось ім’я Давида по всіх краях, і Господь нагнав страх перед ним на всі народи.
