15. ВІДНОВА ЗАВІТУ
- Тоді зійшов на Азарію, сина Одеда, дух Божий,
- і він вийшов назустріч Асі й сказав до нього: «Слухайте мене, Асо й увесь Юдо й Веніямине! Господь буде з вами, коли ви будете з ним; і коли ви шукатимете його, ви знайдете його; коли ж покинете його, він вас покине.
- Багато днів Ізраїль був без правдивого Бога, без священика, що навчав би, й без закону,
- але коли він у своїй скруті навернувся до Господа, Бога Ізраїля, й шукав його, то він дав їм знайти себе.
- Того часу не було миру ні для кого: великі заворушення запанували поміж мешканцями різних країв.
- Народ бився з народом, місто з містом, бо Бог тривожив їх усяким лихом.
- Але ви кріпітесь, не опускайте рук, бо за діла ваші буде нагорода.»
- Почувши ці слова й пророцтво Азарії, сина Одеда, Аса посмілішав і викинув гидоти з усього краю Юди й Веніямина та з міст, що забрав був у Ефраїм-горах, і відновив жертовник Господній, що був перед притвором Господнім.
- Він зібрав усього Юду й Веніямина та всіх, що оселились між ними й що прибули з Ефраїма, Манассії та Симеона, бо багато з Ізраїля перейшло до нього, як побачили, що Господь, Бог його, з ним.
- Вони зібралися в Єрусалим третього місяця на п’ятнадцятому році царювання Аси,
- й принесли того дня жертву Господеві з здобичі, що привели, – 700 биків і 7000 овець,
- і уклали союз, щоб шукати Господа, Бога батьків своїх, усім своїм серцем і всією душею своєю;
- а кожен, хто не шукав би Господа, Бога Ізраїля, повинен був умер ти, чи малий він, чи великий, чи чоловік, чи жінка.
- І заприсягнули вони Господеві голосно й з радісними викликами, під звуки сурем та рогів.
- Юдеї раділи цією присягою, бо заприсягли з усього серця свого; а що вони шукали його усім серцем, то Господь і дав їм знайти себе й дав їм спокій з усіх боків.
- Навіть Мааху, матір свою, цар Аса позбавив царської гідности за те, що вона поставила на честь Ашери мерзенну подобу. Аса повалив ту її мерзенну подобу, поторощив її й спалив у Кедрон-долині.
- Однак, узвишшя не зникли з Ізраїля, хоча серце Аси й було бездоганне по всі дні його.
- Він вніс святі дарунки свого батька й свої власні в дім Божий – срібло, золото й посуд.
- Ніякої війни не було до тридцять п’ятого року царювання Аси.
Хроніка 15, 4: “Коли він у своїй скруті навернувся до Господа, Бога Ізраїля, й шукав його, то він дав їм знайти себе”
