1. ДЕКРЕТ КИРА ПРО ПОВЕРНЕННЯ ЮДЕЇВ З НЕВОЛІ 1-4; ПОВЕРНЕННЯ 5-11
А першого року перського царя Кира, щоб справдилось Господнє слово через уста Єремії, розбудив Господь дух перського царя Кира, і він звелів оповістити по всьому своєму царстві словом і навіть письмом:
«Так каже Кир, перський цар: Господь, Бог неба, дав мені всі царства на землі й повелів мені збудувати йому дім у Єрусалимі, що в Юдеї.
Хто з вас із його народу, – хай його Бог буде з ним, – поїде до Єрусалиму, що в Юдеї та збудує дім Господа Бога Ізраїля, того Бога, що в Єрусалимі.
Всім же, що зосталися (живими), по всіх краях, де б вони не жили, люди кожного краю допоможуть їм сріблом, золотом та іншим добром і худобою, а й добровільними датками на дім Бога, що в Єрусалимі.»
І піднялись голови родин Юди та Веніямина, священики й левіти, всі ті, в яких Господь надхнув духа, щоб іти будувати дім Господній, що в Єрусалимі.
І всі їхні сусіди допомагали їм срібним посудом, золотом, іншим добром, худобою й дорогими речами, не рахуючи усяких добровільних дарів.
Цар же Кир виніс посуд дому Господнього, що Навуходоносор забрав був з Єрусалиму та склав у дім своїх божків.
Виніс його Кир, перський цар, (і здав) на руки Мітридата, скарбника; а цей передав його Шешбацарові, юдейському князеві.
тридцять золотих жбанів, 410 срібних жбанів, і 1000 іншого посуду.
Всього посуду, золотого та срібного, 5 400. Усе це взяв Шешбацар з собою, як відсилано виселенців з Вавилону в Єрусалим.
2. СПИСОК ПОВОРОТЦІВ 1-67; ДОБРОВІЛЬНІ ДАРИ 68-70
Оце люди з области, що вийшли з переселенчої неволі, що їх вавилонський цар Навуходоносор виселив був у Вавилон і що повернулись у Єрусалим та в Юдєю, кожен у своє місто.
Вони прийшли з Зоровавелом, Ісусом, Неемією, Сераєю, Реалаєю, Мардохаєм, Білшаном, Міспаром, Бігваєм, Рехумом та Бааною. Число мужів народу Ізраїльського:
синів Пароша 2172; –
синів Шефатії 372; –
синів Араха 775; –
синів Пахат-Моава, з потомків Ісуса та Йоава 2812; –
синів Елама 1254; –
синів Затту 945; –
синів Закхея 760; –
синів Бані 642; –
синів Бевая 623; –
синів Азгада 1222; –
синів Адонікама 666; –
синів Бігвая 2056; –
синів Адіна 454; –
синів Атера з роду Єзекії 98; –
синів Бецая 323; –
синів Йорага 112; –
синів Хашума 223; –
синів Гіббара 95; –
синів з Вифлеєму 123; –
мужів з Нетофи 56; –
мужів із Анатоту 128; –
з Азмавету 42; –
з Кіріятаріму, Кефіри та Беероту 743; –
з Рами та Геви 621; –
мужів із Міхмасу 122; –
мужів із Бетелу та Аї 223;
синів із Нево 52; –
синів із Магбішу 156; –
синів із другого Еламу 1254; –
синів із Харіму 320; –
синів із Лоду, Хадіду й Оно 725; –
синів із Єрихону 345;
синів із Сенаї 3630.
Священиків: синів Єдаї, з дому Ісуса, 973; –
синів Іммера 1052; –
синів Пашхура 1247; –
синів Харіма 1017.
Левітів: синів Ісуса та Кадмієла, з роду Годавії, 74.
А оце ті, що вийшли з Тел-Мелаху, з Тел-Харші, з Керуву, з Аддану, з Іммеру, та не могли сказати про дім своїх батьків і потомків, чи вони з Ізраїля:
сини Делаї, синя Товії, сини Некоди, 652.
А з синів священиків: сини Ховаї, сини Гаккоца, сини Барзіллая, що взяв жінку з дочок Барзіллая з Гілеаду та став зватись їхнім іменем.
Ці шукали свого родовідного списка, але його не знайдено; і через те їх виключено від священства,
і правитель сказав їм, щоб вони не їли з пресвятих речей, доки не настане священик для Урім і Туммім.
Усієї громади загалом було 42 360 душ, –
крім слуг їхніх і служниць їхніх, яких було 7337, а між ними співців та співачок 200, –
коней їхніх 736, їхніх мулів 245, –
верблюдів їхніх 435, ослів 6720.
Декотрі з голів родин, прийшовши до Господнього дому, що в Єрусалимі, жертвували добровільно на дім Божий, щоб наново поставити його на своєму місці.
Вони дали, по своїй змозі, до скарбниці на ведення роботи 61 000 драхм золота й 5000 мін срібла та 100 священицьких риз.
І осілися священики, левіти, дехто з народу, співці, воротарі й нетінеї в своїх містах, увесь Ізраїль у своїх містах.
3. ВІДБУДОВА ЖЕРТОВНИКА ТА ВІДНОВА БОГОСЛУЖБИ
Як настав сьомий місяць, а сини Ізраїля були в своїх містах, зібрався народ, як один чоловік, в Єрусалимі.
Тоді Ісус, син Йоцадака, і брати його священики, і Зоровавел, син Шеалтіела та брати його, взяли й збудували жертовник Богові Ізраїля, щоб приносити на ньому всепалення, як написано в законі Мойсея, чоловіка Божого.
І вони поставили жертовник на його ж давніх підвалинах; і хоч боялись тубільних народів, проте заходилися приносити на ньому всепалення Господеві, всепалення вранці й увечорі.
Справили також і свято Кучок, як написано, і влаштували щоденні всепалення в належному числі, призначеному на кожний день;
а далі повсякчасне всепалення, всепалення нового місяця й усіх посвячених Господеві свят, і від кожного, хто добровільно жертвував дар Господеві.
З першого дня сьомого місяця почали приносити всепалення Господеві, а тоді підвалини храму не були ще покладені.
Видано було гроші каменотесам і теслям; а сидонянам і тирійцям харч, напої й олію, щоб приставляли кедрину з Ливану морем у Яффу, з дозволу на те Кира, перського царя.
Другого ж року після свого приходу до дому Божого в Єрусалим Зоровавел, син Шеалтієла, та Ісус, син Йоцадака, й інші брати їхні, священики та левіти, й усі ті, що прибули з полону в Єрусалим, поклали початок і настановили левітів від двадцятьох років і вище, щоб завідували роботою дому Господнього.
І стали Ісус, його сини і його брати, Кадмієл і його сини та сини Юди, як один, завідувати тими, що робили роботу в домі Божім, а й сини Хенадада зо своїми синами та братами, левітами.
І тоді, як мулярі закладали підвалини Господнього храму, поставлено священиків у ризах, із сурмами, і левітів, синів Асафа, з кимвалами, щоб славити Господа, за постановою Давида, царя Ізраїля.
І заходилися вони співати на переміну, хвалити й дякувати Господеві, «бо він добрий, бо його милість до Ізраїля вічна», і ввесь народ кричав сильним голосом, прославляючи Господа за те, що закладались підвалини Господнього дому.
Багато ж із священиків і левітів та голів родин, старих уже, що бачили перший храм, плакали вголос, як закладано в них на очах цей храм, а багато викликувало з радощів щосили,
так що не можна було розрізнити в народі радісних криків від людського плачу, бо народ сильно кричав, і голос його чути було здалека.
Езри 3, 9: “І заходилися вони співати на переміну, хвалити й дякувати Господеві, «бо він добрий, бо його милість до Ізраїля вічна»”