Хто від Бога, той слухає слова Божі” (Ів. 8, 47).
Прославою Бога є твоє життя! Більшою прославою є твої широко відкриті духовні очі на велич Творця, який об’являється через своє творіння!
“Благослови, душе моя, Господа! Господи, Боже мій, Великий єси вельми! Ти одягнувся величчю і красою, ти світлом, наче ризою покрився!” (Пс. 104, 1-2).
Святий Франциск з Асижу, вдивляючись у красу природи, пропонує розглядати цей величний дар з радістю і хвалою! Все що оточує нас довкола сотворене Господом і Божа любов проявляється у Його творінні! Природа – це книга, яку написав Бог. Людина, сотворена на образ і подобу Божу є невід’ємною частиною цієї книги. Більше того, ця книга є не завершеною!. Бог творить сьогодні, у цю хвилину. Він творить ліси, степи, ріки, моря…, Він творить кожну квітку, листок, травинку…, Він творить людину – тебе і мене! Цей процес не зупиняється!
“Я створив землю і витворив на ній чоловіка” (Іс. 45,12)
Чи відчуваєш себе частинкою величного творіння Господа? Чи мав/мала досвід зустрічі Бога через природу? Що відчуваєш, коли Він торкається тебе через ніжний подув вітру, промінь сонця, краплину дощу на щоці? Чи усвідомлюєш, що земля, яка в теперішній час має на собі рани війни, кричить до тебе одним- єдиним словом – ЖИТТЯ?!
“Для віруючого роздумувати над творінням означає чути послання, прислухатися до парадоксального голосу тишини” (св.Іван Павло ІІ). Господь говорить в тиші. Споглядання природи в тиші серця неодмінно приводить до зустрічі з Творцем, до усвідомлення, що краса життя – це дар Божий. Споглядання природи в тиші веде нас до очищення нашого життя, до відчуття і переживання внутрішньої радості не дивлячись на будь-які труднощі. Перебуваючи наодинці з природою, ми перебуваємо наодинці з самим Богом, так ми входимо у тісні стосунки зі своїм Творцем. В цей момент наше серце зворушується і прагне прославляти Бога. “Я буду Господеві співати, поки життя мого, псалми співатиму, скільки буду жити… Благослови, душе моя, Господа” (Пс. 104, 33,35).
«Слава Тобі, Господи, за всі створіння Твої, за це сонце, що, мов благородний брат наш, у любові день нам і ніч об’являє, Тебе ж прославляє. Ой як гарний він, як славний у Твоєму блиску, Боже Святий, Твій він нам образ, Превеликий Пане, і Твоя нам слава. Слава Тобі, Господи, за братчика нашого, той місяць ясний, і за ці дрібонькі сестрички наші, зорі прекрасні. Ти щедро їх розсипав широким небом, як чудово вони весь світ красять, служачи Тобі. Слава Тобі, Господи, за вітерець, що братчик наш. Він повітря нам чистить, час дає погідний і мрячний, цим Ти кожному підтримку життя даєш. Слава Тобі, Господи, за водицю – сестричку нашу. Вона ж така смирна, така чиста, прегарна, так усім створінням цінна та конечна вона. Слава Тобі, Господи, за вогонь той, братчик наш. Ним Ти тьму проганяєш, а він такий могутній, Такий сильний, прекрасний, такий радісний і страшний» (Франциск Асизький).
Господи, навчи мене прославляти Тебе своїм життям! Торкай глибоко мого серця через красу Твого творіння! Розпалюй моє бажання служити Тобі, слухати Тебе, виконувати Твою волю! Навчи усім серцем співати Тобі подячні пісні! Слава Тобі, Господи, слава Тобі!
