«Жертва Богові – дух сокрушений: серцем сокрушеним і смиренним ти, Боже, не нехтуєш» (Пс. 51, 19).
Прославою Бога є твоя покора і смирення, які проявляються в уважному та люблячому слуханні!
«Покора – основа усіх чеснот, а тому в душі, де немає цієї чесноти, не може бути й жодних інших чеснот, лише їх видимість» (св. Августин).
Покора є благодаттю, яка перемінює серце людини і чинить його вільним та відкритим на Бога. Без покори немає справжнього споглядання, а відтак немає наслідування Христа, особливо у Його страстях. Проявом покори є вміння прийняття критики, але також, здатність її вчиняти з любов’ю… Критика свого настоятеля може означати більшу покору та смирення, а її відсутність – кар’єризм, лукавство або ж боягузтво. Покора – це відвага бути правдивим у тому, щоб прийняти свою людську природу, особливо в її крихкості.
Смирення – це здатність приймати світ і себе такими, якими вони є насправді, з усіма викликами війни – відчуттям страху частих вибухів та дискомфорту постійних сирен. Смирення – це вміння радіти з найпростіших речей і подій – хоча б холодної води в крані в стані війни. Смирення – це вміння бачите чудесне у сірій буденності. Смирення – це коли ти прагнеш радіти першим нарцисом і філіжанкою ранкової кави, і, головне, ти кожного разу насправді радієш цим. Смиренна людина радіє звичайним обіймам і цінує кожну простягнуту долоню привітання. Смиренна людина завжди вельми вдячна за великі та малі дари – за людські очі! Смиренна людина може, вміє і хоче терпеливо чекати… Нарешті, смирення – це велика довіра до Бога, який є всемогутній, вірний, люблячий і турботливий, особливо у кризі твоєї самотності.
Смиренна людина приймає успіх і поразку зі спокійним та вільним серцем та у переконанні, що і це має сенс. Смиренна людина позбавлена хвилювання та невпевненості. Вона насолоджується більше процесом своєї праці, аніж її результатом, чи теж процесом зростання у святості, аніж її осягненням. Смиренна людина більше зосереджена на особі Ісуса, аніж на Його вченні та заповідях…
Споглядай на смиренність Ісуса на Його хресному шляху на Голгофу! Споглядання Його покори «приодягає» у смирення. Прослава Господа – це прояв великого смирення! Прославляй Його особливо за маленькі дари, у який міститься Його велика любов! Великий дар Бога є твої розплющені очі і крихта хліба на столі – ще один день життя…
Скільки у тобі є саме такого смирення? Чи чеснота смирення взагалі є для тебе цінністю? Чи ти дійсно шукаєш та прагнеш смирення Христового?
«Господи дай мені силу змінити те що я можу змінити. Смирення прийняти те, що я не можу змінити. І мудрість, щоб відрізнити перше від другого» (св. Мати Тереза).
Господи, Ти мене завжди смиренно вислуховуєш, хоча це Ти є Словом Отця небесного, який сотворив мене з двома вухами! Ти кожного разу вислуховуєш мене у Таїнстві Покаяння і у другій людині, щоб дарувати нове серце. Господи, прошу Тебе, даруй і мені смирення уважного слухання Тебе і моїх ближніх! Навчай мене смирення більше бачити красу творіння, щоб відкритися на Твою любов, якої потребую! Господи, будь прославлений за смиренних людей в історії мого життя! Дякую Тобі за це все…
