Якщо б у мене було право бодай інколи надавати певному дню літургійного року якусь назву, то я б назвав сьогоднішній день днем принциповості…
Мучениці Софія, Віра, Надія і Любов… ці імена овіяні особливим образом жіночності, цноти і мужності…Все, про що може тільки мріяти сьогоднішня молода дівчина чи жінка з’явилося для них в одному «пакеті» спокуси – отримати різні привілеї через пропозицію відректися від віри в Христа…Подумаєш, визнай ідола Богом…так, просто на словах…..а «в душі» далі продовжуй до Нього молитися…Все ніби просто…і живи спокійно…і не створюй сам собі проблем…. На пропозицію сатрапа мучениця Софія відповіла:
«Я – християнка….!»
Щоб відстоювати свої переконання потрібно їх мати… Дивною була ця Софія… здавалося б, не було наче в неї жодної людяності… ніякого материнського серця…як ж так, переконувати власних малих доньок – 12-ню Віру, 10-ню Надію і 9-ню Любов йти на самознищення…
Жити переконаннями – це бути готовим постійно підставляти себе… Не достатньо мати переконання – треба перш за все самому бути вірним їм…Переконання часто можуть іти в конфлікт з думкою більшості… вони можуть бути в повному дисонансі до улесливої напівправди соціуму…
Є ризик збудувати ціле своє життя «напів»… Коли воно побудоване на “напів» правді, недоговореності, напів чесності життя стає напів-життям…в будь-яких стосунках, які будуються за логікою «майже» або «напів» як правило завжди бракує свіжості, живучості, легкості… Дай Боже, щоб дорости до глибокої міри власних автентичних переконань і бути вірним їм до кінця…
