Здатність будувати стосунки базується на тому, як колись із дитиною будували стосунки батьки. Вчений Джон Полбі свого часу розвинув теорію привʼязаності, яка багато чого нам здатна пояснити. Дивлячись на досвід минулого, можна побачити, які патерни поведінки людина має і як зазвичай вона будує стосунки. Для того, щоби змінитись, треба отримати коригуючий досвід. Інколи цим досвідом може бути спілкування з духівником, психологом, стосунки з чоловіком чи дружиною.
Щоби помітити, що моя поведінка повторює поведінку моїх батьків, слід багато спостерігати і аналізувати свої вподобання. Всі наші невпорядковані схильності до шлюбу, у стосунках, здебільшого, лише прогресивніше проявляються. На жаль, невирішена проблема створює і активує інші невирішені проблеми. До прикладу, якщо я не вмію відмовляти, то я не вмію цього робити у всіх сферах свого життя і це приводить до того, що я перепрацьовую, злюся, втрачаю роботу, втрачаю відносини – одна деталька приносить дуже багато негативу.
Чого має навчитися людина, пірнаючи у романтичні стосунки?
Насамперед, має бути добре налаштована система, чого я хочу чи не хочу. У декого є наче знижене поняття “хочу” на фоні постійних “треба” – люди навіть не замислюються, а це я хочу робити, чи ні. Чому це так важливо? Бо це ключовий критерій для визначення того, чи по дорозі вам з тою людиною, чи ні.
Друге – це метод “говори” – людина має навчитися говорити про всі свої емоції, почуття, стани, переживання, говорити, що мені підходить, куди ми рухаємось, ставити незручні запитання. Кожна пара має щось таке, про що вона не може говорити. У когось це питання грошей, в когось питання сексу, стосунків з батьками тощо. Кожна пара має свої скелети, які слід вчасно виймати: сісти і поговорити про свої страхи, про те, чому у нас нема доброго сексуального життя, ким ти бачиш себе за пʼять років. На жаль, як показує практика, ми не вміємо говорити навіть про добрі речі, не лише про складні. Дуже важливо вміти говорити.
Спілкування у парі дуже залежить від того, чи ми своїми словами ображаємо іншого, чи говоримо по факту, чи допускаємо претензії та агресію, чи намагаємось говорити про проблему. Наприклад, назвати свого чоловіка ледачим, нікчемним і звинуватити у тому, що не вистачає коштів для сімейного бюджету – це образити, але сказати: “мені здається, що нам не вистачає коштів, що ми маємо з цим робити?” – це так зване “я-повідомлення”. Той, хто чує таке звернення, сам обирає – прийняти його чи образитись і відповідальність за образу лежить на ньому.
Чи трапляється самотність у стосунках? Так.
Самотність у стосунках – це велика драма. Якщо ми бачимо пару, яка тримається за руки, то мусимо розуміти, що далеко не завжди все настільки гармонійно насправді. Ми відчуваємо близькість на рівні емоцій, близькість будується на безумовному прийнятті один одного в різних емоціях, почуттях і станах. Якщо мене приймають, коли я усміхнена і в мене все чудово, але коли я прийду додому після провалу і мене мій чоловік зацькує – я буду залишатися самотньою і самотньою зі своїми проблемами. На жаль, багато людей не можуть прийти зі своїми проблемами до свого чоловіка чи жінки, знаючи, що не отримають допомоги у своєму вразливому стані, але ще і більше будуть зранені. В пари може бути добрий секс, спільний побут, але якщо немає емоційної відкритості – ці люди самотні у стосунках.
За розмовою Катерини Баско з Марією Тракало
Підготувала Тетяна Трачук
