«Я молилася: Боже, дозволь створити щось добре» — історія написання гімну Ювілею Молоді від Анастасії Вихор

 Пісня, що звучатиме у Ватикані, народилася у співпраці між «Живим Телебаченням» — ініціатором та власником композиції, творчою командою каналу, гуртом PopryVse та автором музики о. Степаном Мишковським. Ми поспілкувалися з Анастасією Вихор — авторкою слів гімну Ювілейного Року Надії, ведучою та редакторкою «Живого Телебачення». У розмові Анастасія поділилася історією створення гімну, шляхом натхнення і тим, чому «Надія на Бога» — це більше, ніж просто пісня. 

Чий голос найгучніше звучить у вашій пісні — Бога, України чи молоді?

― Чи може бути щось справжнє про Бога без голосу Бога? Точно ― ні. Усе добре, що знаходить відгук у серці, народжене під натхненням Святого Духа. Так було і з піснею «Надія на Бога».

Насправді все почалося зі звичайної робочої зустрічі «Живого Телебачення» десь у лютому. Ми вирішили, що потрібно створити якісну пісню для Ювілейного Року Надії. З того моменту думка про гімн не покидала мене. Проте всі спроби написати щось — були порожніми. Слова не звучали, і я постійно їх викреслювала. Хотіла зробити це швидко, бо треба, бо можу. Але так не працює.

Якось у понеділок вранці, після чергових обстрілів Києва, готуючи дітям сніданок, я подумала: «Боже, допоможи зробити щось добре для Твоєї слави та підтримки мого зраненого народу». І тоді в голові пролунало: «Надія на Бога! Ми сильні, бо вірні!» Далі слова почали лягати самі. Я уявляла, як їх співає вся наша Церква, вся Україна — на великій сцені, з емоціями, радістю, надією.

Те, що я не могла місяцями написати без Божого натхнення про Бога, народилось за 20 хвилин. Текст одразу затвердив директор «Живого Телебачення» отець Ігор Яців. Почалась робота з гуртом PopryVse. Це була справжня синергія — голос України, яка прокинулася після важкої ночі; молоді, яка бореться з надією на Господа; і Бога, який тримає небо над нами у найтемніші часи.

Чи відчували ви цю пісню ще до того, як вона з’явилася на папері?

― Коли я пишу пісні — я одразу їх співаю. Вірші одразу стають мелодійними, набувають характерного ритму, і структури. Та я не пишу музику професійно, тому боялась зробити щось банальне. Та вкотре переконуюсь — справжнє народжується у співпраці.

Гімн Ювілейного Року Надії — це колаборація «Живого Телебачення» та дуже крутого гурту PopryVse. Успіх у тому, що класні люди з Божими дарами об'єдналися задля однієї мети.

Доказом того, що ця пісня написана під Божим натхненням є те, що дивним чином отець Степан Мишковський, автор музики, надіслав мені композицію, яка майже повністю відповідала тому, що я наспівувала, коли писала текст. І як же ця пісня відгукнулася в серцях нашої команди! Хіба це не диво?

Коли прийшло усвідомлення, що ця пісня має зазвучати саме у Ватикані?

― Я не думала про Ватикан. А уявляла, як її співають християни всіх конфесій, кожен українець; як її виконує Блаженніший Святослав, як звучить із уст священників і молоді на літніх таборах, навіть як її співає Президент (так, звучить фантастично, але думаю, вона б йому сподобалась).

І ось одного дня ми дізнаємось, що PopryVse виступатимуть перед молоддю всього світу в Римі. Радість нашої команди була неймовірною — адже пісня, створена для Року Надії, зазвучить у Ватикані. І тепер ми ще й маємо надію, що її заспіває навіть Папа Лев XIV.

Для кого ця композиція є більшою підтримкою — для паломників, що їдуть, чи для тих, хто залишається в Україні? 

― Чим є надія? Це світло, яке веде нас у найтемніші моменти. І для християнина це світло — Господь. Бо «Він допоможе у бурі нестримній».

Пригадую, на початку повномасштабного вторгнення було багато підбадьорливих пісень. Вони давали драйв, впевненість у Перемозі. Та потім все затихло, зникли такі мотиваційні композиції і знову зазвучали романтичні мотиви, всі знову заспівали про «любов». Добре, що хоч українською.

Кому потрібна ця пісня? Тим, хто забув про надію. Тим, хто втратив радість. Тим, хто перестав мріяти. У моменти відчаю надія — це остання радісна емоція в серці. І навіть якщо ми не вимовляємо Його імені, насправді ми сподіваємось на Господа. Мені щиро шкода людей, які цього не визнають, бо вони позбавляють себе джерела сили.

Ця композиція — для кожного. У ній можна знайти світло, що веде до щасливого «завтра».

Як би не було важко сьогодні, шукаймо ресурсу у Бога. Хай наша надія буде твердою і радісною. Як діти довіряють батькам — довірмося Господу. Славімо Його піснями і гімнами. Бо «надія на Бога не засоромить».

Пісню слухайте тут

Автор фото: Олександр Савранський

Підготувала Наталія Павлишин