«Клікати з розумом. У таборі ProЛІС отець Володимир Лукашевський говорив про свободу, соцмережі та відповідальність
Соціальні мережі стали невід'ємною частиною життя молоді. Вони не лише допомагають спілкуватися, а й впливають на погляди, звички та щоденний вибір. Про те, як не піддаватися впливу алгоритмів, критично оцінювати інформацію та зберігати внутрішню свободу в цифровому середовищі, учасники світоглядного табору ProЛІС говорили з отцем Володимиром Лукашевським — священником УГКЦ, богословом, публіцистом і дослідником інформаційних загроз та медіакомунікації.
Лекція «Клікати з розумом» стала фактично запрошенням замислитися над тим, яке місце цифровий світ займає в житті сучасної людини і чи здатна вона залишатися в ньому вільною.
На початку зустрічі отець Володимир попросив молодь пригадати свій ранок.
— Пригадайте, що ви зробили одразу після того, як розплющили очі. Найчастіше ми вимикаємо будильник і вже через кілька секунд перевіряємо повідомлення, коментарі, новини. Ми ще навіть не прокинулися остаточно, але вже поринули у віртуальний світ. Соціальні мережі дуже серйозно борються за нашу увагу. Нам постійно хочеться дізнатися, хто що написав, хто поставив лайк, які нові повідомлення з'явилися. І це не випадковість — це середовище, яке влаштоване так, щоб утримувати нашу увагу якомога довше.
Священник наголосив, що сьогодні інтернет уже давно перестав бути лише інструментом.
— Я не хочу сьогодні вчити вас, як правильно вести Instagram чи який контент потрібно викладати. Мені значно важливіше поговорити про глибші речі. Навіщо нам соціальні мережі? Що вони дають людині? Який образ себе ми там будуємо? Бо сьогодні інтернет — це вже не просто додаток у телефоні. Це середовище, у якому проходить велика частина людського життя. Межа між реальним і цифровим світом дедалі більше стирається.
— Кожна фотографія, кожен допис, коментар чи сторіз можуть побачити тисячі або навіть мільйони людей. Але разом із можливістю бути почутим приходить і відповідальність. Ми часто думаємо лише про те, скільки переглядів чи вподобань отримаємо, але зрідка ставимо собі інше запитання — що саме я несу людям? Якщо ми називаємо себе християнами, то повинні пам'ятати, що й у цифровому світі залишаємося учнями Христа. Ми маємо приходити туди зі своїми цінностями, а не просто споживати все, що нам пропонує алгоритм.
Лектор підкреслив, що людина не повинна бути лише споживачем інформації.
— Якщо я не маю власних цінностей, якщо не знаю, що хочу сказати світові, тоді дуже швидко хтось інший наповнить мене своїми думками, поглядами і переконаннями. Якщо приходиш із порожніми руками, їх обов'язково заповнить хтось інший. Саме тому так важливо критично мислити й усвідомлювати, що ми читаємо, дивимося і поширюємо.
Окремою частиною розмови стала самотність у добу соціальних мереж. За словами отця Володимира, велика кількість підписників зовсім не означає наявності справжніх друзів.
— Сьогодні можна мати п'ять тисяч друзів у Facebook або тисячі підписників в Instagram. Але скількох із цих людей ви справді знаєте? З ким можете поговорити про свої переживання? Кількість ніколи не означає якість. Ми дуже багато знаємо про життя інших людей, але дедалі менше живемо власним життям. Ми спостерігаємо за чужими подорожами, успіхами, фотографіями й починаємо порівнювати себе з іншими, замість того щоб творити власну історію.
— За кожним профілем стоїть жива людина. У сучасному світі дуже легко перестати це бачити. Ми читаємо коментарі, сперечаємося, ображаємо одне одного, бо не бачимо обличчя співрозмовника. Але навіть якщо людина пише речі, з якими ми категорично не погоджуємося, вона не перестає бути людиною. Християнин покликаний пам'ятати про гідність іншого навіть тоді, коли веде найважчу дискусію.
Завершуючи цю частину лекції, отець Володимир наголосив, що цифровий світ сам по собі не є ні добрим, ні поганим. Вирішальним є те, як людина ним користується.
— Світ потребує людей, які приходять у цифровий простір не заради лайків, а заради сенсів. Людей, які не дозволяють алгоритмам визначати своє життя, а самі знають, у що вірять, що люблять і чому хочуть служити. Саме тоді технології перестають керувати людиною і стають інструментом для добра.
Ще одна частина лекції отця Володимира Лукашевського була присвячена тому, як цифрові технології впливають на свободу людини. Він запропонував молоді чесно поглянути на власні звички й відповісти на просте запитання: чи ми керуємо телефоном, чи телефон уже керує нами?
За словами священника, сучасні соціальні мережі створені так, щоб людина постійно поверталася до них у пошуках чогось нового. Сама по собі технологія не є злом. Проблема починається тоді, коли людина втрачає внутрішню свободу.
— Християнська свобода полягає не в тому, щоб відмовитися від телефона чи соціальних мереж. Вона полягає в тому, щоб не дозволити інструментам стати нашими господарями. Жодна річ не повинна керувати людиною. Якщо ми вже не можемо провести навіть годину без телефона, варто запитати себе — хто ким керує? Я телефоном чи він мною?у
— Після того, як викладаємо фотографію чи сторіз, ми дуже часто повертаємося подивитися, скільки лайків уже поставили, хто переглянув, хто прокоментував. Особливо сильно це впливає на підлітків. Починається порівняння — мою подругу лайкнули більше, ніж мене, значить зі мною щось не так. Так народжується гонитва за схваленням, яка дуже легко може стати залежністю. Хоча лайки були створені для оцінки контенту, а не для оцінки людської гідності. Та ми дуже часто плутаємо ці речі. Нам здається, що якщо нас менше вподобали, то ми менш цінні. Насправді ж гідність людини ніколи не залежить від кількості реакцій під її фотографією.
Отець також зауважив, що алгоритми соціальних мереж насамперед просувають той контент, який викликає сильні емоції.
— Соціальні мережі хочуть, щоб ми якомога довше залишалися в стрічці. Саме тому найкраще поширюються скандали, конфлікти, провокації, шокуючі новини. Колись для цього існувала так звана «жовта преса». Сьогодні ця логіка просто переїхала в цифровий простір. Якщо матеріал викликає сильну емоцію — алгоритми починають показувати його ще більшій кількості людей.
Під час лекції отець Володимир запитав, чи мав би Ісус Христос сторінку в соціальних мережах?
— Мене одного разу запитали, якби Ісус жив сьогодні, чи мав би Він Instagram? Я не знаю відповіді. Але точно знаю, що Христос ніколи не прагнув популярності заради самої популярності. Він не приходив у світ, щоб стати інфлюенсером. Він приходив, щоб змінювати людські серця. І це дуже важливий орієнтир для нас: запитувати себе не про те, як стати популярним, а про те, що доброго ми можемо принести людям.
— Ми часто думаємо, що написали коментар, а завтра його видалили — і все закінчилося. Але соціальні мережі мають дуже добру пам'ять. Інтернет пам'ятає майже все. Те, що сьогодні здається жартом чи емоційною реакцією, через десять років може повернутися до людини. Саме тому варто пам'ятати слова Христа про відповідальність за кожне слово, яке виходить від нас.
Отець Володимир навів приклади зі світової політики та публічного життя, коли старі фотографії чи дописи ставали причиною гучних скандалів навіть через багато років після їхньої публікації. Тому священник порадив виробити просту звичку — не відповідати одразу, коли емоції беруть гору.
— Є дуже добре журналістське правило. Якщо написав текст у стані сильних емоцій — не поспішай його публікувати. Відклади хоча б на пів години, перечитай ще раз. А якщо цей час присвятиш молитві, то, можливо, взагалі зрозумієш, що відповідати вже не потрібно. Не кожен коментар вартий нашої реакції.
Другу частину лекції отець Володимир Лукасевич присвятив інформаційній гігієні — умінню критично сприймати інформацію, відрізняти правду від маніпуляцій та не ставати інструментом поширення брехні.
— Напевно, кожен із нас мав ситуацію, коли прочитав якийсь допис, і він буквально зіпсував настрій на весь день. Але проблема в тому, що страждаємо не лише ми. Від нашого роздратування, страху чи пригніченості можуть потерпати наші батьки, друзі, близькі. Одне повідомлення у стрічці здатне вплинути на атмосферу в родині. Саме тому сьогодні ми повинні говорити про інформаційну гігієну так само серйозно, як говоримо про гігієну тіла.
— Як ми дбаємо про здоров'я свого організму, так само повинні дбати і про здоров'я свого інформаційного простору. Наші фільтри потребують постійного оновлення. Світ змінюється дуже швидко, з'являються нові способи маніпуляції, нові технології, нові методи обману. Якщо ми не будемо навчатися розпізнавати їх, то дуже легко станемо жертвами.
Отець Володимир нагадав слова Папи Франциска, який називав першим фейком історії людства брехню змія в Едемському саду.
— Папа Франциск говорив дуже цікаву річ, що перший фейк з'явився ще в Едемі. Диявол не почав із відкритої ненависті чи насильства. Він поставив під сумнів правду: «А чи справді Бог так сказав?» І відтоді принцип його дії майже не змінився. Він не приходить відкрито. Він сіє сумнів. Він ставить запитання: «А може, все не так? А може, правда інша?». Саме так працює велика частина сучасних маніпуляцій. Ми дуже часто віримо не тому, що інформація перевірена, а тому, що її сказав хтось відомий. Якщо це говорить блогер, політик, артист чи людина, яку ми поважаємо, нам здається, що це автоматично правда. Але авторитет не гарантує правдивості.
Говорячи про механізми впливу, отець Володимир звернувся до історії нацистської Німеччини та діяльності Йозефа Геббельса.
— Після приходу до влади Геббельс зробив дві дуже важливі речі. По-перше, він подбав, щоб радіо стало доступним майже в кожній німецькій сім'ї. А по-друге, сформулював правило успішної пропаганди: приблизно 80 відсотків розваг і лише 20 відсотків ідеології. Люди приходять за легким контентом, а між ним непомітно отримують потрібні політичні меседжі. Історія показала, наскільки ефективним може бути такий підхід.
Водночас священник зауважив, що саме слово «пропаганда» не завжди має негативне значення.
— У Католицькій Церкві тривалий час існувала Конгрегація Propaganda Fide — поширення віри. Її завданням було допомагати місіонерам нести Євангеліє. Тобто проблема не в самому слові «пропаганда», а в тому, що саме поширюється — правда чи брехня.
На переконання лектора, головний спосіб захиститися від маніпуляцій — добре знати правду.
— Як ми можемо відрізнити фальшиву банкноту? Лише тоді, коли добре знаємо, як виглядає справжня. Так само і з інформацією. Якщо ми знаємо правду, знаємо факти, то дуже швидко помітимо брехню. Але якщо людина не має знань, вона легко починає сумніватися навіть у очевидних речах.
— Сьогодні достатньо кількох хвилин, щоб новина облетіла весь світ. Особливо це відчуваємо під час війни. Десь стався вибух, прилетіла ракета чи дрон — і вже за кілька хвилин десятки повідомлень розлітаються соціальними мережами. Але швидкість не означає достовірність.
За словами отця Володимира, для більшості людей саме соціальні мережі стали основним джерелом новин.
— Колись інформація проходила довгий шлях. Статтю перечитував редактор, коректор, відповідальний випусковий. Матеріал перевіряли перед тим, як він потрапляв до читача. Сьогодні людина відкриває Telegram чи Facebook і читає повідомлення, яке ніхто не перевіряв. Його міг написати будь-хто. Воно може бути правдивим, а може бути вигадкою або спеціальною інформаційною операцією. Якщо інформація викликає сильні емоції — не поспішайте вірити. Відкрийте Google. Подивіться, чи про це повідомляють BBC, "Суспільне", інші авторитетні медіа. Якщо новина справді важлива, її підтвердять кілька незалежних джерел.
Отець Володимир також нагадав слова апостола Івана:
— «Не кожному духові вірте, але випробовуйте духів». Ці слова сьогодні можна застосувати і до інформації. Запитуйте себе, хто це написав? Для чого? Яку реакцію хочуть у мене викликати? Коли відбуваються серйозні державні події, дуже часто одночасно з'являються гучні історії про життя зірок, скандали чи сенсації. Це називається відволіканням уваги. Людей спеціально переводять із важливої теми на менш важливу, щоб вони перестали ставити незручні запитання.
Водночас священник заспокоїв молодь, що інформаційні хвилі завжди швидко минають.
— Якщо колись про вас напишуть щось неприємне, не думайте, що це кінець світу. Інформаційний простір живе дуже швидко. Уже завтра всі говоритимуть про щось інше. Не дозволяйте кільком негативним коментарям визначати ваше життя. Брехня викликає шок, страх, гнів або цікавість. Саме тому вона поширюється швидше за правду. Скандал завжди набирає більше переглядів, ніж спокійне пояснення. Алгоритми це прекрасно знають.
Окрему увагу лектор приділив розвитку технологій штучного інтелекту.
— Кілька років тому було легко впізнати згенеровані зображення чи відео. Сьогодні це зробити набагато складніше. Deepfake-технології дозволяють створити дуже переконливе відео будь-якої людини. Саме тому ми повинні ще уважніше ставитися до того, що бачимо в інтернеті. Якщо якусь новину поширили мільйон разів, це ще не робить її правдивою. Якщо її озвучила популярна людина — це теж не гарантія істини. Правда не визначається кількістю переглядів чи підписників.
На завершення отець Володимир згадав поняття «інфодемії», яке використовує Всесвітня організація охорони здоров'я.
— Сьогодні проблема полягає вже не лише у фейках. Проблема в надмірній кількості інформації. Ми фізично не здатні перевірити все, що бачимо. Саме тому потрібно свідомо обирати джерела, обмежувати інформаційний шум і пам'ятати: не все, що потрапляє до нашої стрічки, заслуговує на нашу увагу. Правда потребує більше зусиль, ніж неправда. Брехню можна вигадати за хвилину, а правду інколи доводиться шукати довго. Але саме правда звільняє людину. Якщо ми хочемо бути відповідальними християнами, то повинні не лише уникати фейків, а й свідомо поширювати те, що є чесним, добрим і правдивим.
— Перш ніж натиснути кнопку «Поділитися», потрібно зробити три речі: прочитати, перевірити і подумати. Особливо тоді, коли новина викликає сильний страх, обурення чи жалість. Саме на таких емоціях найчастіше й працюють маніпулятори. Сьогодні інформаційний фронт не менш важливий, ніж військовий. Росія роками готувала свою агресію через пропаганду, культуру, кіно, музику, медіа. І зараз вона продовжує використовувати інформаційний простір, щоб посіяти паніку, зневіру і розколоти українське суспільство. Тому кожен із нас відповідає за те, що читає і що поширює. Ми знаємо реальні випадки, коли необережні публікації коштували людських життів. Під час війни інформаційна відповідальність — це також спосіб захищати свою країну.
На завершення зустрічі отець Володимир запропонував молоді просте правило, яке може стати щоденною практикою інформаційної гігієни.
— Запам'ятайте три слова: спинись — перевір — звір. Спочатку зупини свої емоції. Потім перевір автора, дату і джерело. А після цього знайди підтвердження ще хоча б на двох авторитетних ресурсах. Якщо залишаються сумніви — краще не поширювати інформацію взагалі. У сучасному світі відповідальність починається з одного натискання кнопки «Поділитися».
Підготувала Наталія Павлишин
ПІДТРИМАЙТЕ ДИВЕН СВІТ
проєкту
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ
