"Люди для того, щоб їх любити. Речі для того, щоб ними користуватись. А не навпаки!"

Унікальна і безмежно цінна: гідність людської особи

19 грудня в Архикатедральному соборі Непорочного Зачаття Пресвятої Богородиці УГКЦ в м. Тернополі відбулася чергова зустріч у межах ініціативи «Альтернативна п’ятниця», присвячена темі людської гідності та суспільної відповідальності християнина. Зустріч провів митр. прот. о. Роман Демуш, розкриваючи глибоке й водночас практичне бачення людини як особи, створеної на образ і подобу Божу.

Людська особа — образ Божий

Основою роздумів стало біблійне вчення Imago Dei — переконання, що кожна людина є образом Божим (пор. Бут. 1, 26–27). Це означає не лише унікальність кожної особи, але й її здатність до стосунку з Богом, до свободи, любові та відповідальності. Людину неможливо зрозуміти поза її трансцендентним виміром — зв’язком із Творцем.

Бути людиною — означає ніколи не сприймати іншу особу як засіб для досягнення мети. Саме тому гідність людини є безумовною і не залежить від соціального статусу, віку, фізичних можливостей чи життєвих обставин.

Людина як істота соціальна

Кожна особа покликана жити у спільноті. Ще Декларація незалежності США проголошує, що всі люди створені рівними і наділені Творцем невід’ємними правами — правом на життя, свободу і прагнення щастя. Християнське бачення доповнює це усвідомленням відповідальності: свобода людини має мету — чинити добро.

Життя в суспільстві неминуче пов’язане з тягарями, виборами та моральною відповідальністю. Гріх ніколи не є лише особистою справою — він має і соціальний вимір, адже руйнує спільноту, породжує несправедливі структури та завдає шкоди найбільш уразливим.

Обличчя соціального зла

Особливу увагу під час зустрічі було приділено темі бідності та соціальної несправедливості. Бідність не виникає випадково — за нею стоять економічні, політичні й соціальні реалії. Вона має конкретні обличчя: дітей, народжених у вбогих сім’ях, розгубленої молоді, працівників із низькою оплатою праці, мешканців перенаселених міст.

У цих обличчях християнин покликаний розпізнавати стражденного Христа, який ставить питання до нашої совісті й кличе до дії.

Свобода, совість і відповідальність

Свобода людини має кілька вимірів:

- свобода від зовнішніх обмежень,

- свобода у здатності робити вибір,

- свобода для вибору справжнього добра.

Совість — це внутрішній голос правди, який допомагає людині розпізнавати добро і зло. Водночас вона потребує постійного формування. Свобода без правди може вести до егоїзму й руйнування, тому вона має бути визволена Христом і спрямована до спільного блага.

Права людини і спільне благо

Церква наголошує: спільне благо полягає в добробуті кожної людини. Воно створює умови, за яких особи, сім’ї та спільноти можуть повніше розвиватися. Права людини нерозривно пов’язані з обов’язками, а справедливість між народами можлива лише там, де гідність особи визнається і захищається.

Бути добрими християнами — бути відповідальними громадянами

Зустріч «Альтернативної п’ятниці» стала запрошенням до глибшого осмислення власного життя, свободи та відповідальності. Турбота про власну душу, як наголошував святий Карл Борромео, є необхідною умовою служіння іншим. Лише той, хто не занедбує внутрішній світ, здатний будувати справедливе суспільство.

Людська особа — унікальна і безмежно цінна. Усвідомлення цієї правди є фундаментом для живої віри, здорової спільноти та справжнього спільного блага.

Юлія Сиротюк