БЛОК ЧЕТВЕРТИЙ. ЗУСТРІЧ ТРЕТЯ. МІСІЯ НЕЗДІЙСНЕННА

Слоган:

Живи своєю мрією… А може, не варто?

Талісман:

Карл Фредріксен із м/ф «Вперед і вгору»

Біблійний уривок:

Бут 11, 1-9

Дискусійні питання:

Попри різні популярні цитатки на кшталт «немає нічого неможливого, треба тільки сильно захотіти», насправді існує чимало безвихідних ситуацій. А також чимало таких цілей, які, можливо, інколи краще «закинути», аніж продовжувати здійснювати, навіть якщо це твоя мрія. Чи не так?

Джерела для катехизації:

[su_accordion] [su_spoiler title="Текст зі Святого Письма про Вавилонську вежу (Бут 11,1-9)" style="fancy"]

Уся земля мала одну мову й одні слова.
І сталося, що люди, пересуваючися зо сходу, знайшли рівнину в Шінеар-краю й осілись там.
Вони сказали один до одного: "Нумо лишень робити цеглу та випалювати її." І була цегла їм за камінь, а земляна смола за заправу.
Та й сказали: "Ану збудуймо собі місто й вежу з верхом до неба та й утворім собі ім'я, щоб ми не розпорошувались по всій землі."
Тоді зійшов Господь побачити місто й вежу, що їх сини чоловічі будували
і мовив Господь: "Оце вони один народ і мова в них усіх одна, і це щойно початок їхньої праці: тож що вони не задумають, не буде їм важко зробити.
Отож зійдімо наниз і помішаймо там їх мову, щоб не розуміли одне одного."
І розсіяв їх Господь звідтіля по всій землі, й вони перестали будувати місто.
Тому то названо його Бабел (Вавилон), бо там Господь помішав мову всієї землі й звідти розсіяв їх Господь по всій землі.

[/su_spoiler] [su_spoiler title="Мультфільм «Вперед і вгору»" style="fancy"] Спитаймо в дядька Ґуґла, де подивитись :) [/su_spoiler] [su_spoiler title="Стаття «Проблема співвідношення моральної мети та засобів її досягнення»" style="fancy"] Людина як будь-яка жива істота для того, щоб жити має ставити мету перед собою і для того щоб продовжити своє існування, має її досягти. Діяльність — це будь-яка форма активності людини яка допомагає досягти поставленої мети. Відмінні риси людської діяльності — усвідомленість, цілеспрямованість і перетворюючий характер. Тільки в діяльності може формуватися і розвиватися людина, може самореалізуватися і самоствердитися, тобто стати особистістю, стати такою якого вона прагне бути, якою хоче представити себе перед іншими людьми. Тому лише усвідомлюючи свої власні дії ми маємо змогу контролювати свої їх, і досягати поставленої мети. Мета – це те що безпосередньо обумовлює сенс життя людини. Мета вникає внаслідок різних потреб людини, а вони в свою чергу є рушійною силою людської діяльності. Коли ми звертаємо увагу і аналізуємо людські вчинки, то бачимо, що люди починають діяти лише тоді, коли відчувають у чомусь нагальну потребу і їхня діяльність знижується, коли ця потреба вже задоволена. В принципі, це має загальний вигляд: маємо необхідність — виконуємо дії — досягаємо поставленої мети. Потребу слід визначати не просто як нестачу, а як залежність людини від певних умов свого існування. Це може бути як залежність людини від тих чи інших предметів, так і від певного способу життя або спілкування, свого внутрішнього стану тощо. Проте недостатньо просто зовнішньої необхідності, щоб людина почала діяти. Умовно кажучи це об’єктивна сторона, яка не так змушує до дій як суб’єктивна, та яка переживається і усвідомлюється людиною. Ось наприклад, якщо людина починає хотіти нову річ, щоб замінити стару — це об’єктивний поштовх, який не дуже таки і наштовхує на діяльність. А от саме бажання людини яке вона переживає,яке всередині неї бурхливо підбурює людину — є суб’єктивне. Не завжди воно є раціональним і доцільним, проте всі ми живі люди і бажаємо буди щасливими — тобто мати вдоволення у всіх потребах. Ось саме це непереборне бажання інколи затьмарює розсуд і людина просто переходить всі межі. Чим менше у людини можливостей задовольнити свою потребу і чим більше труднощів виникає при цьому, і через це можуть формуватися у неї хибні уявлення про методи задоволення своїх потреб. Єдиний спосіб позбутися цієї невизначеності — це досягнення та вдоволення бажаного. Ми знаємо,що мета та засоби дуже тісно пов’язані між собою,проте дуже важко визначити наскільки сильний цей зв’язок, і до яких наслідків це може призвести. Трапляється, що застосовувані засоби призводять до протилежної мети. Починати слід з визначення мети. Мета повинна бути найбільш реальною і досяжною. У кожної людини є свої цінності. Ми ніколи не принесемо до жертви досягнення вищої цілі, заради вдоволення малого. Спосіб задоволення цих потреб може бути різним, засоби – найрізноматніші і вони варіюються навіть від недоцільних до антигуманних. Мета виправдовує засоби – цей вислів відомий майже кожному. Деякі з ним погоджуються,а деяких обурює. Нажаль на сьогоднішній день люди можуть самі вибирати засоби досягнень, і не завжди рахуються з моральністю цих дій. Тип паче, що суспільство потрохи занепадає — їх все більше цікавить власна вигода, власні досягнення і інтереси. Суспільство складається з кожної окремої людини, з кожної думки і поглядів на життя. А тепер уявіть що кожне колесо автомобіля буде їхати по своєму направленню, як заманеться. Чи доїде автомобіль до пункту призначення якщо кожне колесо їде «за своїми інтересами»? Так само і люди зможуть досягти єдності і розвитку, якщо будуть зважати на погляди інших. Уявімо, що кожен продовжує думати тільки за себе, і от у людини постає потреба яку вона що якнайсильніше прагне вдовольнити. А на шляху її досягнення є труднощі, і вона думаючи лише за себе просто «піде по головам». Але ж засоби можуть буду правильними, доцільними і гуманістичними. Не обов’язково одразу можна досягнути поставленої мети, інколи потрібен час. Нажаль люди зовсім не бажають чекати — це головна причина чому часто їхні дії носять антиморальний характер. Наприклад, терори, війни, революції та інші насильницькі дії. Можливо сама мета їхніх вчинків виглядає благородно і красиво, але дії не виправдовують засоби. Можна навести приклад з Другої світової війни : німці бажали бачити світ щасливим, без війни та жорстокості — дуже благородно, правда ? А от дії- жахливі репресії, гоніння, вбивство цілих націй ради того, щоб відібрати « правильних» людей, і сама війна яка забрала мільйони життів. Засоби просто ганебні і аморальні. Відомі нам і дії терористів,які ніби прагнуть злагоди й любові, і досягнення вищого блага для суспільства — це воз’єднання з Богом. Але ж дії, їхні говорять самі за себе. Не можна шляхом насильницького вбивства створити гармонію, і тим паче, принести радість, мир та спокій. У суспільстві найвищою цінністю визнана людське життя. Значить, будь-яка моральна мета не повинна піддавати загрозі життя людей. Як дізнатись чи мета виправдана? Виправдана мета-це коли в ній відображається суспільна значущість поставленої мети, тобто благо і моральні принципи. Отже метою виправдовується все, що не перечить прийнятим моральним принципам і допомагає досягти суспільного блага. А для цього і сама мета має буди моральною. Кожен з нас значуща частина суспільства, а отже з кожного потрібно почати змінювати свої засоби, і почати зважати на почуття, погляди, інтереси інших. Змінити світ можна і моральними засобами, головне цього хотіти. Кожна людина яка бачити або хотіла б бачити країну «здоровою і щасливою» має розуміти, до чого вона прагне. Ставити перед собою таку мету, щоб вона була і досяжна і моральна, щоб все чого людині не захотілось би, не посягало на життя інших. Так, кожен живе один раз на цьому світі, адже всі ми люди кожен прагне гармонії і жити в достатку. Гармонія світу — це досягнення суспільного блага. Тому давайте досягати цього розумними шляхами, застосовувати тільки ті засоби і зусилля, які відповідають дійсності, гуманні, і звичайно не протиправні. Джерело [/su_spoiler] [su_spoiler title=" Моральні дискусії на тему «консеквенціалізм чи деонтологія» в Інтернеті" style="fancy"] Зокрема ця дискусія англ. мовою. Українською, на жаль, нам не вдалось знайти: Mattan Griffel, B.A. in Philosophy of Mind at New York University This is the core of the distinction between two main ethical positions: deontology and consequentialism. Deontology says that whether an action is "good" or "bad" depends on some quality of the action itself. Many believe that certain actions are inherently bad, things like murder, torture, stealing, etc. Some die-hard deontologists, like Kant, believe that lying, for example, is always bad. That is to say, these actions are never justified. Consequentialism, on the other hand, says that whether an action is "good" or "bad" depends on the outcome. They propose some standard by which to measure the outcome (usually "utility"), and think that the best course of action is the one that maximizes utility. For consequentialists, the ends always justify the means. Most people's ethical beliefs fall into some hybrid version of the two. Many people hold the deontological belief that some actions like rape and torture are never justified, while those same people may hold the consequentialist belief that it's sometimes okay to lie, like in the case of a "white lie". І сама дискусія: https://www.quora.com/Does-the-end-justify-the-means [/su_spoiler] [/su_accordion]