Молодь за мир і спільне майбутнє: міжнародний табір Соціальної Доктрини Церкви в Італії

В Італії (м.Севезо, поблизу Мілану) розпочався міжнародний формаційний табір «Добрі християни — чесні громадяни» який триватиме з 2 по 7 травня 2026 року. 30 учасників з різних куточків України вільмуть участь у навчанні “ФОРМУЄМО МИР, РЕАЛІЗУЄМО НАДІЮ”. Проєкт реалізовується Патріаршою комісією Української Греко-Католицької Церкви у справах молоді у співпраці з Молодіжним сектором Католицької Акції в Італії за підтримки Карітас Італія та Міжнародного Форуму Католицької Акції. Навчальна програма об’єднала молодь з України, Італії, Іспанії, Румунії та Мальти.

Мета ініціативи — створити простір, де поєднуються особистісний розвиток, духовний досвід і міжкультурний обмін. Учасники мають змогу не лише поглибити знання Соціальної Доктрини Церкви, але й навчитися критично мислити, вести конструктивний діалог і брати відповідальність за спільне благо у своїх громадах. Це не просто навчання — це досвід життя разом: у відкритості, солідарності та взаємному пізнанні.

Отець Роман Демуш, заступник голови Патріаршої комісії УГКЦ у справах молоді та координатор групи з України зазначив: “У час, коли світ переживає глибокі виклики — війни, кризи та суспільні трансформації такі навчання, що формують нові покоління відповідальних, свідомих і відкритих до діалогу молодих людей є дуже цінним. Це нагода свідчити міжнародній спільноті про внесок українського народу і української молоді, зокрема, про цінності заради яких українська молодь віддає своє життя, задля збереження інших, не лише своїх співвітчизників, але й цілої Європи. ”

Програма табору охоплює ключові виклики сучасного світу через призму Соціальної Доктрини Церкви. Кожен день присвячений окремій темі:

• Мир та особиста гідність
• Політика і демократична участь
• Інтегральна екологія та турбота про створіння
• Технології, комунікації та цифрова етика

Учасники беруть участь у лекціях, воркшопах, групових обговореннях, інтерактивних вправах, відвідинах муніципалітетів та органів державної влади, як також в духовних практиках. Важливою частиною є також зустрічі зі спікерами — експертами у сфері політики, соціальних наук, комунікації та богослов’я.

В часі офіційних привітань, національний президент Асоціації Католицька Акція Джузеппе Нотарстефано у своєму зверненні привітав учасників, висловивши щиру радість від того, що разом зібралася молодь із різних країн — України, Італії, Іспанії, Румунії та Мальти, яка не боїться шукати спільні відповіді на виклики сучасності. Він наголосив, що сама присутність учасників уже є знаком надії, адже свідчить про готовність брати на себе відповідальність за побудову миру, бути активними, свідомими та небайдужими. За його словами, цей семінар є не лише можливістю отримати знання, але й простором формування — місцем, де народжуються ідеї, відкриваються нові підходи та з’являються конкретні інструменти для дії. Водночас він підкреслив, що справжня цінність цього досвіду залежить від самих учасників: як вони використають отримане, чи зможуть перенести це у свої спільноти, чи стануть тими, хто змінює реальність навколо. Особливий акцент він зробив на тому, що молодь не можна сприймати лише як майбутнє — вона є вже сьогоденням, активним суб’єктом змін, здатним впливати на суспільство тут і тепер. Посилаючись на думки Папи Лева,  який в цьому часі пише свою першу Енцикліку, він підкреслив покликання християн бути будівничими миру, не залишатися осторонь, а входити в реальність із відповідальністю та відкритістю, а також згадав заклики до моральної відваги й служіння, які звучать у сучасному церковному навчанні. Це звернення стало сильним заохоченням для молоді не лише навчатися, але й діяти — з вірою, відповідальністю та конкретними кроками у напрямку спільного блага.

Під час офіційних вітальних слів Лаура Стоппоні, керівниця Європейського офісу Карітас Італія звернулася до учасників із глибоким закликом до відповідальності у сучасному світі, наголосивши, що тема політичної участі та спільного блага є не лише суспільною, але й глибоко християнською. Вона підкреслила, що у часи конфліктів і розділення саме відповідальний вибір кожної людини — обирати діалог замість протистояння, солідарність замість відчуження — формує справедливе суспільство. За її словами, участь у суспільному житті є не лише правом, але й обов’язком кожного, адже справжня політика — це форма служіння, спрямована на гідність людини, захист найслабших і побудову миру. Вона заохотила молодь не залишатися осторонь, а бути активними творцями змін, які здатні формувати більш справедливий і людяний світ.

Глейсон де Паула Соуза, секретар Дикастерії у справах мирян, сім'ї та життя у своєму зверненні підкреслив особливу цінність цієї міжнародної зустрічі як знаку надії у складний історичний час. Він наголосив, що зібрати молодь із різних країн — це не лише символічний жест, а конкретний крок до побудови миру через діалог і взаєморозуміння. Посилаючись на вчення Церкви та слова Папи Франциска, він підкреслив, що ніхто не може жити ізольовано, а мир народжується у стосунках, у готовності слухати та приймати іншого. Особливу увагу він звернув на роль молоді як відповідальних лідерів, які покликані не до влади, а до служіння, і які можуть ставати «будівничими мостів» у світі, що часто розділяє. Він закликав учасників не боятися складних викликів, а бачити у них можливість для зростання, взаємного розуміння та творення добра.

Звертаючись до організаторів і учасників, о. Роман Демуш підкреслив, що цей семінар є здійсненням спільної мрії та водночас знаком великої надії. Він подякував Католицькій Акції за співпрацю і за те, що вона є голосом та адвокатом справедливого миру для України, а також Карітас Італія та всім партнерам за підтримку цієї ініціативи. Він наголосив, що сьогодні молодь покликана думати не лише про відбудову України, але й про відбудову всієї Європи — не тільки у матеріальному вимірі, але й у відновленні цінностей, суспільних структур і свідомості людей у світлі соціального вчення Церкви. За його словами, цей семінар допомагає формувати бачення майбутнього і дає силу жити, адже є знаком того, що навіть у час війни народжується надія.

Загалом, подорож української делегації розпочалася ще 30 квітня. Цей шлях став не лише фізичним переміщенням, але й символічним переходом — від звичного середовища до міжнародної спільноти, відвідуючи різні міста та історичні пам’ятки входили в екскурс глобального виміру. 

Вже з перших днів в Італії молодь долучилася до масштабної конференції Католицької Акції, яка об’єднала сотні молодих учасників з різних регіонів Італії. Це дало можливість відчути себе частиною ширшого європейського християнського руху, як також точкою дотику до різних середовищ усієї Італії.

Перший день табору став глибоким духовним фундаментом усього тижня. Програма розпочалася зі спільної молитви, яка прозвучала як діалог — запрошення побачити світ по-іншому:

«Бачиш, як росте повага і мир,
як квітне справедливість,
бажання взаємної допомоги між людьми…

Бачиш майбутнє у теперішньому,
примирення після непорозумінь,
мирний і спокійний час…»

Ця молитва стала внутрішнім налаштуванням — бачити надію там, де часто панує біль. У молитві також прозвучали глибокі прохання:

«Щоб Церква могла свідчити правду…
щоб молодь могла реалізувати мрії…
щоб той, хто самотній, відчув себе прийнятим…
щоб ми могли будувати міцні та вірні відносини…»

Особливо сильним моментом стала проповідь духівника Католицької Акції отця Мікеле Мартінеллі, який звернувся до молоді через образ бджіл:

«Я приходжу, щоб дозволити відпочити своїм “бджолам”, бо вони потребують того, хто потурбується про них. Від квітки до квітки вони не перестають навіть у труднощах дарувати солодкість — свій мед. Скільки ми маємо в них навчитися»».

Цей образ став ключем до розуміння покликання християнина у світі. Священник наголосив на головному виборі сучасності: «Не накопичувати зброю, а накопичувати мир». І додав глибокий символічний образ: «Ця свічка є плодом праці бджіл і знаком світла Христового. Бо Ісус є світло», щоб жити не для себе, а для інших, творити добро навіть у складних обставинах і бути джерелом світла.

Недільний ранок відзначився особливим духовним моментом — Святою Месою, яку очолив єпископ Клаудіо Джуліодорі, головний духівник Католицької Акції, а рівно ж президент комісії молоді при Раді Єпископських Конференцій Європи. День розпочався у тиші, молитві та атмосфері благодаті, об’єднавши учасників у спільному намірі — молитися за Церкву і за мир у світі.

У своїй проповіді єпископ Клаудіо наголосив на центральних словах Євангелія: «Я є дорога, правда і життя». Саме ці три виміри, за його словами, формують основу християнського життя та стають орієнтиром для кожного, хто прагне наслідувати Христа. Він підкреслив, що життя є Божим даром, який перевищує людські обмеження, трагедії та навіть смерть, а справжня свобода відкривається лише у правді Христовій. Молодь покликана бути живим свідченням Євангелія, нести революцію добра, правди та духовного оновлення у сучасний світ. 

“Ви — молодь, є просвідченні знаннями Божими. Ви завжди можете бути революцією, перевтіленням, щоб свідчити правду. Це дорога, яка не може бути легкою, але це шлях який забезпечує духовність. Як апостоли, які проголошували слово, щоб інші йшли дорогою правди життя, відвагою Христа. Натхненні Святим Духом, який обʼявляє нам правду, щоб ми кожного дня йшли і виконували Місію Церкви”, — звернувся до молоді владика. 

Отець Роман Демуш подякував усім учасникам, організаторам та провідникам зустрічі за підтримку, відкритість і спільне служіння. На знак вдячності єпископу Клаудіо та Дону Мікеле подарував намальовані військовослужбовцями, які проходять реабілітацію ікони Пресвятої Богородиці, яка є покровом для мирних людей під час обстрілів, а також військовим на фронті. Команда також вручила символічні подарунки віцепрезидентам молодіжного сектору Католицької Акції Італії — Емануелі Гітто та Лоренцо Зарді.

Емануела Гітто висловила щиру вдячність владиці за батьківську присутність, турботу та супровід, наголосивши, що ця зустріч стала простором не лише для поділу болю, спричиненого війною, але й для народження нової радості, підтримки та солідарності між молодими людьми різних країн.

Тож другий день був присвячений темі міжнародних конфліктів і можливостей миру. Ранкова програма об’єднала молодь різних країн у спільному діалозі. Учасники роздумували над тим, як глобальні конфлікти впливають на особисте життя. Сильним вступом стали факти про те, що понад 100 активних конфліктів зараз діє у світі, понад 123 мільйони людей змушені покинути свої домівки та про рекордні військові витрати Але ключовою стала думка: «Мир починається тоді, коли ми перестаємо бачити цифри і починаємо бачити людей».

У першій панельній дискусії професор Ріккардо Редаеллі глибоко осмислив сучасну геополітичну кризу, наголосивши, що світ дедалі більше повертається до анархічної та жорстокої логіки сили, де військова спроможність часто стає основним інструментом впливу. Він звернув увагу на відомий вислів: «Якщо хочеш миру — готуйся до війни», однак піддав його критичному переосмисленню, ставлячи ключове запитання: що насправді є миром? На його переконання, мир — це не просто відсутність війни чи конфлікту, продиктована страхом, а активний і складний процес викорінення глибинних причин ворожнечі. «Відсутність конфлікту через страх — це не мир», — підкреслив професор, закликаючи бути не лише спостерігачами, а будівничими миру через щоденну працю, взаємну повагу, свободу та справедливість. Він також наголосив, що безпека не може існувати без свободи, адже справжня безпека охоплює не лише захист кордонів, але й гідність людини, право на життя, освіту, працю та свободу слова. Особливу увагу було приділено Україні як прикладу держави, яка сьогодні бореться не лише за свою територіальну цілісність, але й за фундаментальні людські цінності, демонструючи всьому світу, що мир потребує не пасивності, а свідомої та відповідальної дії.

Джорджія Соррентіно акцентувала увагу на ролі молоді у формуванні сучасної Європи та міжнародної політики. Вона наголосила, що молодіжні спільноти мають силу впливати на суспільні процеси, захищати права та бути активними учасниками демократичного діалогу. Особливу увагу вона приділила підтримці України з боку Європейського Союзу, підкресливши необхідність рішучих дій, солідарності та посилення ролі молодіжного представництва у міжнародних структурах задля побудови справедливого та безпечного майбутнього.

Особливо емоційними були свідчення учасників з України — про «конфлікт байдужості», про війну, яка «задушує майбутнє». Ці голоси показали: конфлікт — це не лише геополітика, це досвід конкретних людей. У другій частині прозвучали свідчення вже не про біль, а про надію: «Мир — це мій сусід, який поливає квіти, навіть якщо вікна розбиті». Це просте, але радикальне рішення — не ненавидіти. 

Микола Стасюк, родом з Рівненщини сказав: “Війна забирає набагато більше, ніж життя чи домівки — вона краде саме майбутнє. Вона відбирає мрії, плани, можливості, які так і не встигли здійснитися. Вона позбавляє дітей дитинства, замінюючи казки звуками сирен і вибухів, відбирає батьків у тих, хто ще не здатен зрозуміти втрату, руйнує життя родин за одну ніч. І навіть ті, хто виживає, несуть у собі втрату — адже війна руйнує не лише міста, а й внутрішній світ людини, знищує роками вибудувані шляхи. Вона не обирає — їй байдуже, хто ти: молодий чи старший, жінка чи чоловік. Один вибух — і чиєсь майбутнє зникає назавжди. Але навіть серед цього руйнування війна не здатна відібрати найголовніше — волю жити, віру в Бога і силу будувати нове майбутнє на руїнах старого”.

Ангеліна Гридковець з Київщини говорила про історію своєї родини: “Я хочу показати, що навіть у найтемніші часи війни народжується турбота. Коли почалося повномасштабне вторгнення, страх голоду, закорінений ще з часів Голодомору, знову ожив у багатьох людях. Але замість паніки наша родина почала діяти: ми готували їжу для тих, хто не міг подбати про себе, для тих, хто захищав місто. Мій брат-священник, отець Роман, під обстрілами розвозив продукти самотнім людям у Чернігові, а потім у бомбосховищі підтримував дітей історіями й надією. Інший брат віддав усе, що мав, щоб допомагати військовим і медикам, жертвуючи власним комфортом. Сестра-рятувальниця місяцями не приходила додому, рятуючи життя, а брат-лікар безперервно працював із пораненими. Я ж разом із молоддю допомагала дітям, які втратили батьків або жили під постійною загрозою, намагаючись подарувати їм бодай трохи світла. Бо навіть коли падають ракети, найбільше значення має присутність поруч — людини, яка дає надію і нагадує: ми не самі”.

Найсильнішим моментом стала сенсорна вправа. Учасники спершу слухали звуки конфлікту — крики, вибухи, хаос. А потім ці звуки поступово змінювалися на звуки миру: вітер, вода, сміх. Через прості дії — доторк до землі, води, трави — кожен переживав перехід від напруження до тиші. Кульмінацією стала мозаїка з написом: «МИР ВАМ». Кожен учасник взяв її частинку — як знак відповідальності нести мир іншим. І відповів на запитання: «Як я у своєму житті можу відновлювати мир?»

Друга частина дня була присвячена глибшому знайомству та інтеграції учасників із різних країн — України, Італії, Румунії та Мальти. Через спеціально підготовлені інтерактивні активності молодь мала змогу не лише представити себе, а й відкрити для інших свою культуру, досвід та особисті історії. У теплій і невимушеній атмосфері формувалося справжнє відчуття спільноти: ламалися мовні бар’єри, народжувалися нові зв’язки дружби, з’являлося глибше розуміння того, як різні народи переживають сучасні виклики, але водночас шукають спільні відповіді. 

Особливим завершенням дня став український тематичний вечір, організований самими учасниками з України. Він розпочався з виконання української пісні, що задало глибокий і натхненний тон усьому заходу. Далі учасники представили короткий блок про сучасні реалії України, зокрема про досвід війни, який сьогодні проживає кожен українець. Презентація української культури відкрила для міжнародної спільноти багатство традицій, символів і духовної спадщини нашого народу. Живою та емоційною частиною стали гаївки — традиційні весняні ігри та танці, до яких активно долучилися всі присутні, вивчаючи рухи та занурюючись у давні українські звичаї. Вечір продовжився спільним співом відомих українських пісень, що об’єднали всіх у спільному пережитті радості та єдності. На завершення учасники пригостили гостей українськими смаколиками та провели відкриту дискусію, під час якої говорили про Україну, розвіювали поширені міфи та ділилися правдою про життя сьогодні. Цей вечір став не лише культурною презентацією, а й глибоким свідченням ідентичності, сили та відкритості українського народу до світу.

Понеділок учасники семінару традиційно розпочали зі спільної молитви та Євхаристійного святкування. У проповіді о. Роман Демуш коротко наголосив на суті християнського життя — любові та вірності Божим заповідям, які мають проявлятися у конкретних вчинках. Він підкреслив, що справжня віра неможлива без любові до ближнього, а Євхаристія є запрошенням дарувати не речі, а самих себе. Центральною думкою стало прагнення стати «житлом Бога», дозволяючи Йому діяти у нашому житті через любов і служіння.

Після цього розпочалася інтерактивна частина «Мапування спільного блага», де учасники в міжнародних групах ділилися власним розумінням цього поняття через символи, цінності та особистий досвід. Разом молодь обговорювала дії, які допоможуть досягти блага для суспільства. Опісля на них  чекала креативна робота — оформлення плакатів та презентація їхніх ідей. Ця діяльність стала простором діалогу, взаємного пізнання та підготовкою до подальших виступів. 

У першій тематичній сесії виступив Юрій Тиховліс, регіональний координатор Східної Європи в Дикастерії сприяння цілісному розвитку людини. Він представив глибоку й водночас дуже практичну тему — політичну участь як покликання у світлі соціального вчення Церкви. Він наголосив, що сьогодні політика часто сприймається крізь призму недовіри, асоціюється з конфліктами, маніпуляціями чи боротьбою за владу, однак християнська перспектива відкриває інший вимір: політика є не просто правом чи обов’язком, а справжнім служінням людині та суспільству. Посилаючись на вчення Церкви, він підкреслив, що спільне благо — це не сума індивідуальних інтересів, а сукупність умов, які дозволяють кожній людині та спільноті повноцінно розвиватися. Важливо, що ця відповідальність є спільною: ніхто не може будувати власне благо ізольовано від інших.

Особливий акцент було зроблено на тому, що участь у суспільному та політичному житті випливає безпосередньо з хрещального покликання християнина. Це означає, що віра не може залишатися лише приватною справою — вона покликана трансформувати реальність навколо. Тиховліс також застеріг від двох крайнощів: з одного боку — від байдужості та переконання, що «політика — це не моя справа», а з іншого — від ідеї, що лише політичні структури можуть вирішити всі проблеми. Натомість справжні зміни можливі лише тоді, коли поєднуються справедливі інституції та відповідальні, морально сформовані люди.

У контексті сучасних викликів — війни, міграції, втрати довіри до інституцій — його слова звучали особливо актуально. Він підкреслив, що для багатьох молодих людей, зокрема українців, політика вже не є абстрактною темою, адже її наслідки переживаються щоденно через досвід війни, небезпеки та боротьби за гідність і свободу. Саме тому християнин покликаний не тікати від складних реалій, а бути присутнім у них: бачити, розпізнавати і діяти. Політична участь може мати різні форми — від голосування і громадської активності до професійної діяльності, але в кожному випадку вона має бути спрямована на служіння, а не на самоствердження.

Під час подальшої програми дня прозвучав ґрунтовний виступ Фабіо Піццула, журналіста та президента фонду «Амброзіанеум» у Мілані, колишнього члена регіональної ради Ломбардії. Він представив спільне благо не як теоретичне поняття, а як реальність, що щодня твориться у житті християнських громад. Він підкреслив, що через діяльність «Карітас», допомогу вразливим, навчання мігрантів, підтримку хворих і літніх людей громади фактично «будують» спільне благо у конкретних діях, навіть якщо не завжди це усвідомлюють або осмислюють теоретично. У ситуаціях внутрішніх напружень він наголосив на важливості слухання як першого кроку до порозуміння та розрізнення між конфліктом ідей і конфліктом між людьми, зауважуючи, що повага до особи має поєднуватися зі свободою дискусії щодо поглядів.

Ілюструючи це, він навів приклад тривалого діалогу між родичами жертв тероризму та колишніми терористами, який, попри біль і травматичний досвід, дозволив відновити можливість взаємної довіри та зустрічі. Іншим прикладом став Refettorio Ambrosiano в Мілані — соціальний проєкт, який спочатку зустрів спротив мешканців, але через діалог і спільну роботу Церкви та громади став важливим простором допомоги бідним і водночас чинником оновлення району, залучивши навіть колишніх опонентів як волонтерів.

На завершення Фабіо Піццула наголосив, що навіть поза політичними рішеннями громадяни можуть активно творити спільне благо через відповідальну щоденну поведінку, турботу про спільні простори та взаємну солідарність. Як приклад він навів мережу парафій поблизу Комо, які організували допомогу українським біженцям і з часом створили постійний механізм підтримки як для України, так і для місцевих потреб, демонструючи силу громадянської участі та солідарності.

У форматі діалогу, відкриті дискусії та обговорення, після чого учасники вирушать до муніципалітету міста Леньяно. Там вони зможуть побачити практичний вимір спільного блага через взаємодію громадян і місцевої влади, а також поспілкуватися з представниками муніципалітету, досліджуючи, як щоденні рішення впливають на якість життя громади. День завершиться вечірньою молитвою, спільною вечерею та культурним вечором, підготовленим Католицькою Акцією Мальти.

У наступні дні учасників очікує не менш насичена програма. Вівторок буде присвячений темі відповідальної участі у цифрову епоху — осмисленню етичних викликів, ролі технологій у формуванні суспільства та пошуку правди в інформаційному просторі. Передбачені лабораторії, зустрічі зі спікерами та практичні воркшопи з digital storytelling, що допоможуть учасникам не лише зрозуміти, але й творити якісний контент. Середа ж буде зосереджена на темі інтегральної екології та турботи про створіння: учасники вирушать до Мілана, де через зустрічі, інтерактивні активності та досвідом навчання відкриватимуть взаємозв’язок між людиною, суспільством і довкіллям. Плодом цього табору стануть проєкти та ініціативи соціального спрямування, які будуть реалізовані в екзархатах, єпархіях та Архиєпархіях локального значення. 


Підготувала Юлія Сиротюк