Один світ, одне людство: християнський погляд на глобалізацію та міжнародну спільноту

У межах проєкту «Альтернативна п’ятниця. Добрі християни — чесні громадяни» в Молодіжному християнському просторі при Тернопільсько-Зборівській Архиєпархії в Тернополі відбулася зустріч, присвячена темі глобалізації та відповідальності людини у сучасному світі. Лекцію на тему «Один світ, одне людство: міжнародна спільнота» провадив о. Іван Добротюк, ліцензіат східного канонічного права і священник Архикатедрального Собору Непорочного Зачаття Пресвятої Богородиці. 

Поняття глобалізації сьогодні часто викликає суперечливі емоції. З одного боку, воно асоціюється з відкритими кордонами, швидкою комунікацією, економічним розвитком і технологічним прогресом. З іншого — з поглибленням нерівності, втратою локальної ідентичності, міграційними кризами та зростанням соціальної напруги. Глобалізація розглядається не лише як економічний чи політичний процес, а як глибоко антропологічне явище, що безпосередньо стосується гідності людини. Глобалізація сама по собі не є ні добром, ні злом. Її моральна оцінка залежить від того, чи служить вона людині, чи перетворює її на засіб для досягнення інших цілей. В основі християнського бачення міжнародної спільноти лежить переконання, що людина є соціальною істотою. Вона створена для життя у взаєминах — з Богом, з іншими людьми, зі спільнотами і народами. Біблійна традиція постійно підкреслює єдність людства, попри культурні, мовні чи національні відмінності.

Бідність, за християнським розумінням, не є вироком і не може бути підставою для виключення людини з суспільного життя. Водночас постає складне питання: де проходить межа між силою обставин і особистим вибором? Саме тут християнство пропонує бачити людину не як пасивну жертву системи, а як особу, наділену свободою, відповідальністю і гідністю. Дуже важливий баланс між правами й обов’язками. Справжня свобода не зводиться лише до прав, а передбачає відповідальність за власні рішення та за інших. У цьому контексті рівність не означає однаковість, а радше рівну гідність кожної людини незалежно від її походження чи соціального статусу. Саме така логіка лежить в основі соціального вчення Церкви, яке намагається відповісти на виклики глобалізованого світу, не втрачаючи фокусу на конкретній людині.

Чи справді Церква стурбована проблемами глобалізації? Відповідь на нього прозвучала через приклад участі Ватикану в міжнародній політиці та міжрелігійному діалозі. Присутність Святого Престолу у глобальних процесах свідчить про те, що Церква не замкнена у внутрішніх справах, а активно долучається до пошуку шляхів миру, справедливості та солідарності між народами. Глобальна допомога починається не з абстрактних структур, а з конкретної відповідальності за ближнього — незалежно від кордонів. Міграція — одне з найбільш дискусійних у сучасному світі. Міграція завжди пов’язана з болем, розлукою та пошуком безпеки. Цей вимір добре передають слова Тараса Шевченка про самотність на чужині. Християнський погляд на міграцію закликає не зводити її лише до статистики чи політичних дебатів, а бачити в ній долі конкретних людей.

Чесна торгівля слугує як можливий інструмент боротьби з бідністю. Чесна торгівля не є панацеєю, проте вона нагадує про моральний вимір економіки. Економічні рішення мають оцінюватися не лише за прибутковістю, а й за тим, як вони впливають на гідність працівників і справедливість у глобальному масштабі. Глобалізація — це не лише виклик, але й нагода для християнського свідчення. У світі, який дедалі більше стає «єдиним», особливо важливо пам’ятати, що справжня єдність не може будуватися без поваги до людини, солідарності та відповідальності. Саме ці цінності Церква покликана пропонувати міжнародній спільноті сьогодні.

Юлія Сиротюк