Сім’я як простір гідності, відповідальності та зростання: Альтернативна п’ятниця про подружжя і суспільство

Чергову зустріч «Альтернативної п’ятниці» учасники присвятили темі, яка в умовах війни, нестабільності та швидких змін звучить особливо гостро, — сім’ї, подружжю та відповідальності за життя іншого. Говорили про сімейні цінності, торкалася питань гідності людини, психічного здоров’я, виховання дітей та ролі сім’ї у формуванні здорового суспільства. Доповідачем виступив отець Іван Добротюк, ліцензіат східного канонічного права та священник Архикатедрального Собору Непорочного Зачаття Пресвятої Богородиці. 

Відправною точкою для зустрічі стали слова зі Святого Письма: «І сказав Господь Бог: недобре бути чоловікові самотнім» (Бут 2,18). Цей біблійний уривок відкриває не лише тему подружжя, а й глибоку правду про людину: ми створені для стосунку, взаємності та відповідальності.

Три ключові риси унікальності сім’ї є безумовність, певність і відповідальність. Саме в сім’ї людина вперше досвідчує прийняття не «за щось», а попри все, а також вчиться довірі й вірності, які неможливо збудувати в тимчасових чи умовних стосунках. Сімейні стосунки, побудовані на християнських засадах, є не лише приватною справою, а й питанням культурної гідності та культурної безпеки суспільства. 

Сім’я може дати людині психічне та ментальне здоров’я; правильний образ Бога, який формується через досвід любові, турботи й довіри; але водночас — за відсутності здорових стосунків — психічну травму на все життя. Сім’я — це не просто форма співжиття, а простір відповідальності, який має величезний вплив на майбутнє людини. Сім’я робить фундаментальний внесок у суспільство, формуючи відповідальних, здатних до співпраці та любові людей. Водночас ні держава, ні інші інституції не можуть повністю замінити сім’ю, особливо у вихованні цінностей.

Подружжя як школа свободи і вірності розкриває важливість подружньої згоди, зрілості та вміння володіти собою. «Мавпування шлюбного співжиття» часто є не проявом свободи, а формою уникнення відповідальності. Цей контекст добре описано в DOCAT: «Шлюб існує для того, щоб гарантувати постійність зв’язку, яку не можна замінити умовою на певний визначений час або обмежити іншими застереженнями».

На питання чи обов’язково народження дітей пов’язане зі шлюбом, як бути парам, які не можуть мати власних дітей, і як переживати кризу у подружжі прозвучала відома цитата Вінстона Черчилля: «Легше управляти якимось народом, ніж виховати чотирьох дітей», яка ще раз нагадує про масштаб і складність батьківського покликання. Сім’я — це не пережиток минулого, а інвестиція в майбутнє людини і суспільства. У світі невизначеності саме вона може стати простором зцілення, росту та надії.

Юлія Сиротюк