Вечір поезії та прози «Любов уміє відпускати»: зустріч із авторкою книги Іриною Іванкович в рамках Альтернативної п’ятниці

У Молодіжному християнському просторі в Тернополі відбулася презентація книги «Любов уміє відпускати» — збірки поезій, роздумів та есеїв Ірини Іванкович, що об’єднує історії про любов, втрату, пам’ять, віру та надію. Зустріч пройшла в межах проєкту «Альтернативна п’ятниця» і стала нагодою для щирої розмови про досвід, який змінює людину, та про любов, що допомагає приймати життя в усій його повноті.

Назва книги «Любов уміє відпускати» спонукає замислитися над природою любові та її здатністю бути присутньою навіть тоді, коли доводиться переживати розлуку, втрату чи невизначеність. Адже любов — це не лише радість близькості, а й уміння зберігати пам’ять, приймати зміни та знаходити сили рухатися далі.Ірина Іванкович — мовознавиця, перекладачка, літературознавиця, дослідниця української культури та громадська діячка. Її професійний шлях пов’язаний із науковою працею, дослідженням української літератури й духовної спадщини. У книзі «Любов уміє відпускати» авторка постає перед читачем в іншій ролі — як людина, яка осмислює власний досвід і досвід інших через художнє слово.Підзаголовок видання — «Історії побачені. Почуті. Пережиті» — окреслює його особливу природу. Це не просто збірка текстів на певну тему, а спроба зібрати воєдино переживання, спостереження та роздуми, які залишають слід у людському серці. До книги увійшли поезії, есеї та роздуми про любов, родинну пам’ять, людську гідність, віру, втрати й надію. Її тексти запрошують читача не стільки шукати готові відповіді, скільки зупинитися, прислухатися до себе та впізнати у прочитаному власні переживання.Однією з тем зустрічі стало народження книги та перехід авторки від наукового дослідження до художнього висловлювання. Наукова праця вимагає точності, аргументованості й системності. Літературне слово натомість дозволяє говорити мовою образів, емоцій і внутрішніх переживань. Ці способи висловлювання не суперечать один одному. Навпаки, за ними стоїть спільне прагнення зрозуміти людину, її досвід і світ, у якому вона живе. У книзі «Любов уміє відпускати» особисте переживання стає простором для роздумів, близьких багатьом.Під час зустрічі учасники мали нагоду замислитися над тим, як життєві історії перетворюються на літературу, наскільки важливою для автора є внутрішня готовність ділитися пережитим і як слово допомагає надати сенсу досвіду, який не завжди легко пояснити. Адже написати про пережите — це не лише відтворити події. Це спробувати побачити їх у ширшій перспективі, знайти слова для того, що тривалий час залишалося невисловленим, і відкрити читачеві простір для власних висновків.Центральною темою книги є любов — не лише як почуття, а як спосіб бути поруч з іншою людиною, поважати її свободу та зберігати внутрішню вірність навіть тоді, коли обставини змінюються.

У назві «Любов уміє відпускати» закладено важливу думку: справжня любов не зводиться до бажання втримати все незмінним. Вона передбачає здатність приймати те, що не залежить від людської волі, не заперечувати біль і водночас не дозволяти втраті знищити здатність любити.

“Відпускати — не означає забувати. Не означає знецінювати пережите чи відмовлятися від важливих стосунків. Для мене це означає прийняти реальність, зберегти вдячність за те, що було, і навчитися жити далі, не перекреслюючи власної історії”, - ділиться Ірина Іванкович. 

Саме тому книга торкається тем, які виходять далеко за межі особистих стосунків. Вона спонукає говорити про родинні зв’язки, про пам’ять поколінь, про досвід очікування, прощення та внутрішньої свободи. Її зміст відкриває можливість побачити любов у щоденній турботі, вірності, молитві й готовності залишатися людиною навіть у складних обставинах.Для українського суспільства розмова про любов і втрату сьогодні має особливу вагу. Повномасштабна війна змінила життя мільйонів людей, поставивши перед ними досвід вимушеного переселення, розлуки з близькими, втрати дому та невизначеності щодо майбутнього.

Авторка зазначає: “У таких обставинах пам’ять стає способом зберігати зв’язок із людьми, місцями та подіями, які сформували нас. Вона допомагає не дозволити пережитому зникнути без сліду й нагадує, що за кожною історією стоїть конкретна людина — з її мріями, надіями та любов’ю”.

Водночас важливо не зводити людський досвід лише до болю. Навіть у найскладніші періоди життя залишається простір для підтримки, солідарності, віри та надії. Саме ці виміри допомагають людині не замикатися у власних переживаннях, а знаходити сили бути поруч з іншими.

Духовний вимір книги пов’язаний із можливістю вести внутрішній діалог — із собою, світом і Богом. Це розмова без обов’язкових готових відповідей, у якій людина може поставити складні запитання, визнати власну вразливість і шукати сенс у тому, що переживає. Для християнського середовища така розмова особливо важлива, адже віра не заперечує людського болю. Вона допомагає проживати його, не втрачаючи надії, та відкриватися до присутності Бога й підтримки спільноти.

Книга «Любов уміє відпускати» нагадує: за великими словами про любов стоять конкретні вчинки, щоденна турбота, здатність слухати й бути поруч. А за кожною історією, якою авторка ділиться з читачем, залишається можливість для власного прочитання та особистого відкриття.

Важливою складовою презентації стала також її благодійна мета. Подія відбулася на підтримку роти БАРНІ 10-ї окремої гірсько-штурмової бригади «Едельвейс».

“У час війни підтримка українських військових є одним зі способів виявити вдячність, відповідальність і солідарність із тими, хто захищає країну. Культура, література та благодійність можуть об’єднувати людей навколо спільних цінностей. Вони нагадують, що навіть невеликий крок, зроблений разом, може стати важливою частиною великої справи”, - підкреслила пані Ірина.

Зустріч із Іриною Іванкович залишила простір для роздумів над питаннями, які не втрачають актуальності в жодному віці: що означає любити, як зберігати пам’ять, як приймати зміни та де знаходити надію, коли звичний світ змінюється. «Любов уміє відпускати» — це запрошення не поспішати з відповідями, уважніше придивитися до власного життя та побачити, як багато значать слова, присутність і пам’ять. Це нагадування про те, що любов не завжди полягає у можливості втримати когось поруч. Іноді вона проявляється у вдячності за спільно пережите, у повазі до іншого та в здатності зберігати світло навіть після непростих випробувань.

Дякуємо пані Ірині Іванкович за зустріч, відкритість і можливість через літературне слово торкнутися тем, важливих для кожного з нас. Нехай книга «Любов уміє відпускати» знаходить своїх читачів, допомагає їм віднаходити слова для власних переживань і нагадує: навіть коли життя вимагає від нас відпускати, воно не позбавляє нас здатності любити, пам’ятати й сподіватися.