Владика Браян: «Я прагнув зустріти Христа в молоді Бразилії та краще зрозуміти їхні духовні шляхи»

У 2026 році одним із пріоритетних напрямків діяльності Української Греко-Католицької Церкви є підтримка та духовне служіння українській молоді в діаспорі. Впродовж багатьох років УГКЦ системно працює над налагодженням живих зв’язків із молоддю в різних країнах світу. І сьогодні з особливою радістю можемо констатувати: до цього глобального руху долучилася Бразилія.

Ця країна має чисельну українську громаду, зокрема вірних Української Греко-Католицької Церкви, які бережуть свою віру, культурну ідентичність та тісний зв’язок із нашою Церквою.

Після участі у Постійному Синоді владика Браян Байда, голова Патріаршої комісії УГКЦ у справах молоді, залишився в Бразилії для проведення зустрічей і розвитку співпраці з місцевою молоддю. Це стало важливим кроком у поглибленні взаємодії з відповідальними за душпастирство молоді, зокрема з отцем Самуїлом Гупало, який опікується молоддю у Куритибській Архиєпархії святого Івана Хрестителя, та отцем. Олександром, душпастирем молоді у Прудентопільській єпархії Непорочного Зачаття Пречистої Діви Марії.

Владико, що стало головною метою цього молодіжного форуму і яку роль ви там відіграли?

― Я прагнув зустріти Христа в молоді Бразилії та краще зрозуміти їхні духовні шляхи. Це була лише моя перша зустріч із ними, і багато чого змінилося за 15 років відтоді, як я був тут на Всесвітньому дні молоді 2013 року в Ріо-де-Жанейро. Працюючи на засіданнях Постійного Синоду, мені вдалося організувати вечір для зустрічі з цією захопленою молоддю. Ми мали нагоду познайомитися, помолитися, поміркувати над тим, як Бог нас кличе, а потім трохи розважитися, співаючи пісень

Які теми найбільше хвилювали молодь, що зібралася на форумі?

― Можливість спілкування з іншою українською молоддю ускладнюється мовним бар'єром. Через зміну поколінь сучасна українсько-бразильська молодь дуже мало розмовляє українською мовою.

Чим Вас надихнула ця зустріч молоді з різних країн?

― Попри те, що минуло вже багато поколінь, усі вони досі знають, як колядувати українською, тож ми разом заспівали українську колядку. Це схоже на мій досвід в інших країнах: громади, чия іміграція відбулася понад 100 років тому, стикаються з такими ж викликами.

Якою, на Вашу думку, є роль Церкви у підтримці молоді на міжнародному рівні?

― Я наполегливо закликаю до того, щоб наш веб-сайт став місцем зустрічі для них. Однак має бути спосіб, щоб вони могли ділитися інформацією та читати про те, що відбувається з українцями в інших частинах світу наступними мовами: українською, англійською, італійською, іспанською, португальською, французькою та німецькою.

Підготувала Наталія Павлишин