Владика Григорій Комар — до молоді: можливо, хтось сьогодні у своєму серці скаже — «Господи, я готовий. Я прагну йти за Тобою».

Під час Ювілейного року молоді в Римі, після 12-годинного молитовного марафону за мир в Україні, у якому взяли участь десятки паломницьких груп, відбулася Божественна Літургія в храмі Святих мучеників Сергія і Вакха та Жировицької ікони Пресвятої Богородиці. Очолив богослужіння Апостольський адміністратор Апостольського екзархату для українців-католиків в Італії, Голова Патріаршої літургійної комісії УГКЦ владика Григорій Комар. 

 Владика Григорій Комар звернувся до присутніх у храмі такими словами:

Дорогі у Христі брати і сестри!

Ми всі прибули сюди як місіонери — як ті, хто обороняє свою свободу, свою гідність. Ми прийшли молитися за Божу допомогу для наших воїнів, наших захисників, щоб вони мали силу обстоювати наше право бути собою.Немає сумніву, що це паломництво буде дуже успішним. Тільки, будь ласка, використайте всі нагоди, які маєте, щоб свідчити, щоб ділитися правдою, щоб ділитися своєю вірою, бути вірогідними свідками істини і правди.

Щойно ми чули євангельські слова. Христос каже: «Хто хоче йти за Мною, нехай зречеться себе, візьме свій хрест і йде за Мною». Ці слова надзвичайно актуальні для всіх нас, хто переживає трагедію війни.

Щиро запитаймо себе: що означає — взяти свій хрест і йти за Ісусом? Особливо — для молодої людини, українського хлопця чи дівчини? Ці слова Христові є запрошенням до особистого вибору, до чіткої позиції: «Хто хоче» — каже Господь. Це не примус, це не натовп, це не мода. Це рішення — бути Його учнем, бути Його послідовником.

І кожен із нас має на це право: право прийняти, але і право відкинути. Комусь потрібно більше часу, щоби дозріти. А хтось, можливо, сьогодні, прямо зараз, у своєму серці скаже: «Господи, я готовий. Я прагну йти за Тобою».

Та йдучи за Христом, ми маємо також дати відповідь на інше запитання: Хто є цей Ісус, який нас кличе? Чому я маю слухати Його голос? Чому Йому довірити своє життя, цінності?

Щоб не зробити фатальної помилки, щоб не йти за власними уявленнями про Христа, є один ідентифікатор — хрест. Не філософія, не обіцянка легкого успіху. Бо дорога за Ісусом — це дорога страждання, яка переходить у воскресіння. Без Нього цієї дороги немає.

Зректися себе — не просто. Особливо в культурі індивідуалізму, де гасло: «Дбай про себе! Ти головний! Живи для себе!» — звучить так голосно. Але Христос каже протилежне: «Зречися себе» — тобто, свого егоїзму, свого прагнення бути в центрі світу. Бо істинне щастя — не в багатстві чи славі. Істинне щастя — у любові, у служінні, у даруванні себе іншим. Взяти хрест — це прийняти боротьбу з перешкодами, що постають на шляху до Бога. Не біймося цього хреста. У ньому — не поразка, а наша сила і перемога. Це хрест, що дає життя.

Ми, українці, дуже добре розуміємо, що таке жертва. Ми знаємо, що таке сміливість не тікати від болю, але — наближатися до нього, перетворювати його на любов, на участь, яка об’єднує й укріплює нас.

Йти за Ісусом — це означає жити не за модою, а за совістю. Це плисти проти течії, проти того, що «усі так роблять». Це — не красти, не фальшувати, не мовчати, коли треба говорити правду. Це свідчити про Христа — не лише охороною символів, а життям.

Та ми не самі на цьому шляху. Каже Господь: «Я — попереду». Він нас не залишає. Він не тільки запрошує, а й веде. Він каже нам, як і колись апостолові Петрові: «Іди за Мною». Він веде нас до воскресіння, до особистого спасіння.

Йти за Христом — це бути людиною мир. Миру в серці, миру в спільноті. Це найбільший скарб. І тому не дозволяймо, щоб ненависть запанувала в нашому серці. Не черствіймо. Будьмо натхненні, щоб жити, радіти, проголошувати в своєму серці пісню перемоги.

Дякуймо Богові за те, що Він кличе нас, за те, що Він це Слово сьогодні адресує кожному з нас, що Він хоче, аби ми йшли за Ним шляхом, який веде до неба, до вічного спасіння.

Амінь.

Підготувала Наталія Павлишин