«За_Пости Покликання»: Покликання Мойсея ― уроки сміливості та довіри Богові

Патріарша комісія УГКЦ у справах молоді організовує великопосні онлайн-реколекції «За_Пости Покликання» — духовний простір молитви, єдності та чесного діалогу для молоді з усього світу. Цього разу проповідником став отець Андрій Максимович. Зустрічі відбуваються щосереди та щоп’ятниці о 21:00 за київським часом, а трансляції ведуться українською та різними іноземними мовами, що дає змогу молоді зі всіх континентів долучатися до духовного обміну та молитви.

Отець Андрій поділився, що джерелом натхнення для його роздумів стала ікона Неопалимої купини, яка висить у його вітальні. 

― Я молився перед нею і роздумував, про кого ж буду розповідати. Почав уважно вдивлятися в ікону і звернув увагу на чотири кути. Там є дрібні деталі — багато ангелів. Про когось із цих постатей я буду говорити сьогодні, а про когось — у п’ятницю. Тож сьогодні говоритимемо про чоловіка, який стоїть на горі й бачить перед собою кущ, у якому зображені Богородиця і Христос. Це Мойсей — точніше, його покликання

Ікона зображує біблійну історію і символізує духовний шлях людини, її покликання та участь Бога у житті кожного. Постать Мойсея дуже відома.

― Є надзвичайно багато екранізацій — фільмів, серіалів, мультфільмів. Кажуть, їх понад тридцять. Книжок про нього, мабуть, ще більше — і художніх, і біблійних, й історичних. Сучасна культура часто романтизувала Мойсея, він постає супергероєм, впевненим лідером та оратором. Колись навіть були телепередачі, де намагалися знайти якусь конспірологію в історії Мойсея, вигадували різні дивні теорії. Наприклад, у фільмі «Царі і боги» роль Мойсея виконує Крістіан Бейл, і образ дуже відрізняється від біблійного. Він виглядає як такий сильний і впевнений лідер, який ніби й без Бога чудово впорався б у житті. Саме так часто зображають Мойсея в різних фільмах. Проте реальність Біблії значно глибша: Мойсей — людина, яка сумнівається, переживає і навіть має фізичні обмеження, такі як заїкання. 

Священник підкреслив, що це відбувається через це мало хто насправді уважно читав Біблію. Уривок про Мойсея — це вже друга книга Святого Письма. Багато людей намагаються читати Біблію від початку до кінця, як звичайну книгу. Починають із книги Буття — і дуже часто саме на ній і закінчують своє читання. 

― Тому так не варто читати Святе Письмо — не потрібно намагатися прочитати Біблію просто від початку до кінця. Треба пам’ятати, що Біблія — це збірка багатьох різних книг. І читати краще книгу за книгою, але не обов’язково в тій послідовності, у якій вони розміщені. Інакше можна легко втратити бажання читати Святе Письмо.

Зосередивши увагу на постаті Мойсея, отець Андрій розповів, що той народжується в Єгипті під час репресій фараона проти ізраїльських немовлят. Його мати рятує його, відправивши в кошику по річці, де його знаходить дочка фараона. 

― Мойсей виріс при дворі фараона, але водночас певний час був і зі своєю матір’ю. Згодом він убив єгиптянина, захищаючи свого, і змушений був тікати з Єгипту. У вигнанні Мойсей одружується, пасе овець тестя, священика, і саме тут відбувається його покликання — він побачив, що кущ горить у вогні, але не згорає. Тоді Мойсей сказав: «Піду й подивлюся на це дивне явище — чому кущ не згорає». Тут можемо підкреслити одну рису Мойсея ― він був цікавим. Йому не було байдуже. Він не відвернувся і не втік. Навпаки, захотів підійти і зрозуміти, що відбувається. Коли Господь побачив, що Мойсей підходить подивитися, Він покликав до нього з куща: «Мойсею, Мойсею!» А той відповів: «Ось я». І Господь сказав: «Не підходь сюди. Зніми взуття з ніг, бо місце, на якому ти стоїш, — земля свята». І далі Він сказав:«Я — Бог твого батька, Бог Авраама, Бог Ісаака і Бог Якова». І Мойсей закрив своє обличчя, бо боявся дивитися на Бога. Це також руйнує один популярний міф із фільмів. У багатьох екранізаціях показують, що Мойсей виріс при дворі фараона і зовсім не знав, хто він такий, не знав свого походження і свого Бога. 

З біблійного тексту видно, що він знає, з якого роду походить. Він знає про Бога своїх предків. І навіть боїться дивитися на Нього — тому відвертає обличчя. Далі Господь каже Мойсеєві: «Я побачив пригноблення мого народу в Єгипті і почув їхній крик через їхніх гнобителів. Я знаю їхній біль. Тому я зійшов, щоб визволити їх із рук єгиптян і вивести з тієї землі до доброї і просторої землі, до землі, що тече молоком і медом — до краю ханаанців, хетів, аморейців, ферезеїв, евейців і євусеїв». І ось крик синів Ізраїля дійшов до Мене, і Я побачив утиски, якими єгиптяни їх пригноблюють.

Отець Андрій поділився власним досвідом вибору.

― Зараз у моєму житті відбуваються певні зміни. Господь кличе мене з однієї парафії на іншу. І ця ситуація відбувалася досить схоже на те, що відбувається тут із Мойсеєм. Одного разу владика покликав мене до себе. У нього вже сидів священник із тієї парафії, куди я незабаром маю перейти. Владика з ним говорив про ту парафію, а я сидів і не розумів, до чого тут я. Слухаю їхню розмову і думаю: «Що тут відбувається? Яке це має відношення до мене?» Дуже схоже на ситуацію з Мойсеєм. Бог говорить до нього, пояснює, що треба визволити ізраїльський народ, що треба зробити те й інше. А Мойсей, мабуть, слухає і думає: «Добре… але до чого тут я?» Так само і я сидів і думав: «Що я маю до тієї парафії? У мене є своя парафія, свої служіння, свої плани». І в якийсь момент владика повертається до мене і каже: «Йдеш туди». Тому я дуже близько пережив цей момент — той самий досвід, який тут переживає Мойсей. Він слухає Бога і, мабуть, не до кінця розуміє, чому Бог ділиться з ним цією інформацією, що Він хоче визволити ізраїльський народ. Ну хоче — нехай визволяє. А я тут до чого? Але Господь каже: «Тепер іди. Я посилаю тебе до фараона, єгипетського царя, і ти виведеш мій народ, синів Ізраїля, з єгипетської землі». І тоді Мойсей відповідає Богові: «Хто я такий, щоб іти до фараона, єгипетського царя, і вивести синів Ізраїля з Єгипту?» Це перша відмова і перший прояв невпевненості. Я вже сказав слово «перша», отже буде ще кілька. Але зверніть увагу, що Мойсей не каже: «О, чудово! Я все життя чекав цього покликання». Навпаки — він сумнівається. Він переживає і каже: «Хто я такий? Де я, а де фараон? Це зовсім не про мене». Але Бог відповідає йому, запевняючи: «Я буду з тобою. І ось тобі знак, що це Я посилаю тебе: коли ти виведеш народ з Єгипту, ви поклонитеся Богові на цій горі». Тоді Мойсей каже до Бога: «Ось я піду до синів Ізраїля і скажу їм: “Бог ваших батьків послав мене до вас”. А вони запитають: “Яке Його ім’я?” Що я їм скажу?» 

І Бог відповідає Мойсеєві: «Я є Той, Хто є». Це дуже відоме Боже ім’я. Ми часто називаємо його тетраграмою — чотири літери, які зазвичай читають як «Яхве». Насправді ніхто до кінця не знає, як правильно вимовлялося це ім’я, бо його не можна було вимовляти. У давньому Ізраїлі ім’я Боже вважалося настільки святим, що його не читали вголос. Навіть у рукописах Святого Письма воно часто писалося окремим, особливим шрифтом. Лише первосвященник один раз на рік промовляв це ім’я. Після знищення храму навіть ця традиція була втрачена, і точна вимова стала невідомою. Тому сьогодні ми маємо лише ці чотири літери — тетраграму — і найчастіше читаємо її як «Яхве». Далі Бог каже Мойсеєві: «Так скажеш синам Ізраїля: “Я є послав мене до вас”». І ще сказав Бог: «Так скажеш ізраїльтянам: Господь, Бог ваших батьків — Бог Авраама, Бог Ісаака і Бог Якова — послав мене до вас. Це моє ім’я навіки, і так мене пам’ятатимуть з роду в рід».

― До речі, Ісус Христос у Євангелії дуже часто натякає саме на це ім’я Бога. Він говорить: «Я є». У грецькому тексті ці слова звучать дуже подібно до Божого імені з книги Вихід. І тут є ще одна цікава деталь, яку можна побачити в іконографії. Я думаю, ви вже зрозуміли, що я дуже люблю ікони. Якщо придивитися до ікон Христа, то німб навколо Його голови відрізняється від німбів інших святих. По-перше, він має форму хреста. А по-друге, в ньому написані три грецькі літери: «ὁ ὢν». Вони означають «Той, Хто є» — тобто «Сущий». Це той самий зміст Божого імені, яке Бог відкрив Мойсеєві. 

Отже, Бог продовжує говорити до Мойсея і пояснює йому план. Каже піти, зібрати старійшин Ізраїля і сказати їм, що Господь побачив їхні страждання в Єгипті і вирішив вивести їх у землю, що тече молоком і медом.

Він навіть наперед каже, що фараон не захоче відпустити народ, але Бог простягне свою руку і вчинить чудеса. Після цього фараон дозволить їм піти.

― Бачите, Бог говорить дуже багато. Він обіцяє, пояснює, переконує, запевняє Мойсея, що все під контролем. Спробуйте уявити подібну ситуацію у своєму житті. Коли я служив сотрудником на парафії і працював із молоддю, ми часто проводили літні табори. Уявіть, що я приходжу до якоїсь людини з молоді, якій довіряю, і кажу: «Проведи табір». А вона відповідає: «Я не знаю… Я ніколи цього не робив». А я кажу: «Дивись, я даю тобі команду аніматорів, які все знають. Є готовий план табору. Є книжка, де все розписано. Є флешка з музикою. Є колонка, проектор, приміщення. Є кошти від парафії. Тобто все необхідне вже є — тобі треба просто це організувати». Здається, що людина в такій ситуації могла б сказати: «Добре, все вже підготовлено — мені потрібно лише це реалізувати».

Щось подібне відбувається з Мойсеєм. Бог фактично каже йому: «Я вже все розпланував. Підеш туди, скажеш це, потім зробиш те. Навіть якщо фараон не послухає — Я сам усе зроблю». Але Мойсей відповідає: «А якщо вони не повірять мені і не послухають мого голосу? Якщо скажуть: “Бог тобі не з’являвся”?»

― Це вже друга його невпевненість. Хоча Бог щойно все чітко пояснив. Але Господь має терпіння і продовжує пояснювати. Він питає: «Що в тебе в руці?» Мойсей відповідає: «Посох». Господь каже: «Кинь його на землю». Мойсей кидає — і посох стає змієм. Мойсей навіть відступає від нього. Тоді Господь каже: «Простягни руку і візьми його за хвіст». Мойсей бере — і змій знову стає посохом у його руці. Потім Господь каже: «Засунь руку за пазуху». Мойсей робить це — і коли виймає руку, вона стає білою, мов від прокази. Потім Бог каже знову сховати руку за пазуху — і вона знову стає здоровою. І Бог пояснює: якщо люди не повірять першому знакові, повірять другому. А якщо й тоді не повірять, то Мойсей візьме воду з ріки, виллє її на землю — і вона стане кров’ю.

Тобто Бог дає Мойсеєві навіть конкретні знаки і чудеса, щоб люди могли повірити.

Отець Андрій наголошує, що впевненість не має переростати в гординю: 

― Бути впевненим у собі — це не означає автоматично бути гордим. Добре мати впевненість у собі, коли йдеш уперед, маєш цілеспрямованість і стійкий характер. Гординя виникає тоді, коли людина ігнорує інших, думає, що лише вона здатна впоратися. Справжня впевненість базується на співпраці з Богом та відкритості до допомоги інших. Шлях до покликання потребує молитви, проб та заглиблення. Молитва і роздуми допомагають зрозуміти, чи справді це твоє. Покликання не приходить як миттєвий сигнал з неба. Його можна досліджувати, помилятися, вчитися і заглиблюватися. Дитячі інтереси можуть дати підказку, але остаточно зрозуміти своє покликання допомагає практика та молитва. Можна дивитись на своє покликання, пробувати заглиблюватися у справу, щоб зрозуміти, чи це дійсно твоє. Покликання можна порівняти із стосунками на початку: все здається казковим, красиво, захоплює.

Отець Андрій пояснив символіку ікони Неопалимої купини:

― Мойсей зображений поруч із кущем, а в кущі — Богородиця з маленьким Ісусом на руках. Кущ витримав явлення Бога, а Богородиця стала посередницею, через яку людина може побачити Бога і не згоріти від цього видіння. Ікона показує, що шлях покликання поєднує об’явлення Бога, людську слабкість і підтримку Пресвятої Богородиці.

Наприкінці зустрічі заступник голови Патріаршої комісії УГКЦ у справах молоді отець Роман Демуш підсумував:

― Реколекції «За_Пости Покликання» допомагають молоді розпізнавати своє покликання, молитися, вчитися і знаходити впевненість, не переступаючи через страх і сумніви. Біблійна історія Мойсея, його покликання і приклад співпраці з Богом нагадують, що кожна людина може виконати великий задум, якщо довіриться Господу, навіть якщо її людські слабкості здаються перепоною. Навіть той, хто здається непридатним, здатний здійснити великі справи, бо сила походить від Бога, а не від людської впевненості.

Підготувала Наталія Павлишин