Приклади біблійних дороговказів — пустеля, гора, шлях і вихід.
У звичайному житті — це звичайні речі. А от у Біблії розуміння цих слів допоможе нам краще усвідомити, через які етапи потрібно пройти, щоб знайти Вифлеємську зорю — Христа. Навіть у майбутньому, коли будемо чутна літургії читання Святої Євангелії, будемо краще розуміти, що Бог до нас говорить.
Перший біблійний образ, який розглядатимемо — пустеля.
У Святому Письмі, коли говориться про пустелю в прямому значенні чи в переносному, Боже слово бажає вказати, що це є місце зустрічі з Творцем, школа духовного подвигу і молитви.
Перше значення — пустеля як реальне місце означає землю, яка не діставала Божого благословення. І тому вона є символом прокляття, мізерності, хаосу і ворожості. Все це зрозуміло, бо в пустелі майже ніколи нема дощу і через це — незначна рослинність і неможливість життя.
Друге значення — перетворити якусь країну чи місто в пустелю. Це означало довести його до первинного хаосу, що було заслуженою карою за гріхи Ізраїлю. У цій неродючій землі жили лише дикі звірі. Тож пустеля була протиставленням родючій землі, як прокляття супроти благословення.
Третє — духовне значення. Більш поширене значення, як священна територія, шлях до очищення і перебування з Богом. У біблійному розуміння пустеля означає місце самотнє, де нема людей, але є Бог. І з ним у спокої і тиші людина може розмовляти — молитися, віддалившись від суєти світу. В пустелі людина зустрічається зі своїм творцем. Тому це є місце поклоніння. В пустелі Бог творить чудеса. Саме в пустелі було отримано Закон — Десять заповідей Божих та укладено завіт між Богом та ізраїльським народом.
Пустеля також є символом випробовування і не лише тілесного, а й духовного. 40 років мандрував ізраїльський народ пустелею і це було прообразом 40-денного випробовування Ісуса Христа.
Четверте значення — через погляд у майбутнє. Бо пустеля може перетворитися у квітучий сад. Біблія тут нас вчить, що пустеля, хоч і є місцем випробовування, але це тимчасове явище. І людина, яка вірить у Бога, має успішно перейти ці труднощі і добратися до радісного місця.
Мойсей, пророк Ілля, Іван Хреститель і сам Ісус Христос — усі вони зміцнювали свою віру в пустелі.
Коли Ісус іде в пустелю, це нагадує вигнання людини з едемського саду. Тобто з місця, де нічого їй не бракувало, з місця щастя, миру, де не страждала і не повинна була вмирати була вигнана за вибір гріха. Завжди коли до нас приходять труднощі, страждання, відчуваємо біль і смуток Адама і Єви, яких вигнали з раю.
Причина втрати гармонії — це втрата не матеріального добра, а єдності з Богом.
Ісус іде в пустелю, бо Його веде Святий Дух не тільки на місце випробовування, не тільки, щоб дати нам приклад посту і молитви, і навіть не лише, щоб дати нам сміливість протистояти спокусі. Але щоб остаточно забрати нас із пустелі. Тобто зі світу, зруйнованого гріхом, повернути Адама і Єву й усіх нас до місця щастя.
Ці роздуми в часі нашого паломництва вчать нас того, що Бог закликав не жити в пустелі,а перейти через неї. Тому і ми не маємо втікати від труднощів життя в пустелю, а успішно перейти через випробовування. Господь, який провадив обраний народ веде і нас у кожному кроці нашого життя.
