Відкриємо для себе, що Ісус Христос — Господь наш і Спаситель, є центром Божого об’явлення. Розглянемо також момент, коли Бог починає говорити людині про Спасителя. І як через Ісуса людина каже своє „так“ Богові, відповідаючи Йому на запрошення отримати небо.
Людство, як колись, так і тепер, завжди потребувало надії. Бо гріхопадіння Адама і Єви — це була трагедія людини, яка, замість того, щоб бути божою дитиною, управителем творіння, в результаті власного гріховного вибору стала рабом лукавого. Людина, яка була створена на образ Божий не осягнула своєї богоподібності. Внаслідок гріха ослабла воля людини обирати добро, притемнився розум, щоб пізнавати правдиві речі та цінності, а також зросла схильність до зла. Тому ми в Катехизмі, книга, в якій є зібрані і пояснені Правди віри, тобто те як маємо жити, читаємо про дієві ліки проти цих наслідків: „уникай зла і твори добро“.
Святе Письмо повідомляє нам, що гріхопадіння Адама і Єви не відвернуло Божої любові від людини. У боротьбі зі злом Бог обіцяє людині остаточну перемогу. Власне це і є проголошення першої новини про Месію Христа.
Біблійні події не мали б жодного значення, якби в них не об’явилася Божа присутність. Бачимо, що Бог йде назустріч людині. Це ініціатива Бога в укладанні союзу. Бо яким чином людина могла б наблизитися до Бога, якби Він не наблизився до людини?
В цьому часі, коли ми живемо, Творець показує, що для Нього всі люди — діти Божі. Тому в Христовій Церкві немає расових чи національних кордонів. Спасіння в Христі має торкнутися кожної людини. Бо через Нього Бог уклав новий союз із кожним із нас.
В Ісусі Христі досконало здійснилася зустріч між Богом і людиною. Вона і є головною ціллю всього об’явлення. В Ісусі Бог об’явив себе і здійснив Свої обітниці. В Ісусі людина сказала своє „так“ Богові в любові та послусі. Ісус Христос є Божим об’явленням. Він є тим, Хто надає сенс і значення всьому об’явленню та всій історії.
Лише пізнавши Його Особу, Його слово і діло, можемо читати і розуміти Старий Завіт. Розуміти прекрасну єдність Божого плану, який із маленької зернини покликання Авраама розвивається і росте, незважаючи на всі труднощі, аж поки не стане великим деревом, на яке сідатимуть небесні птахи.
Наша історія спасіння ще не завершення. Бог супроводжує нас, як своїх учнів, які йшли до Емаусу. Пам’ятаймо, що й сьогодні у цьому паломництві Господь йде разом із нами.
