Сьогодні роздумуємо про те, що наше життя — це безнастанне служіння. Ми все маємо робити на славу Бога усім своїм існуванням.
Говорячи про людське тіло, апостол Павло продовжує говорити про цілісне сприйняття людини.
Закликає нас до найголовнішого обов’язку християнського життя — прославу Бога. Господь заплатив за нас високу ціну.
Наша прослава Бога не триває лише в час нашого перебування в церкві на Літургії, а постійно.
Через прийняття Таїнства Хрещення ми не убезпечені від гріха, але обираємо шлях із Богом. Ми подорожні в цьому житті — це має бути основою нашої праведності.
Формула спасіння: вже і ще ні. Через Таїнство Хрещення ми вже спасенні. Але через небезпеку впасти в гріх, ще не врятовані. Тому через Таїнство покаяння та Пресвяту Євхаристію маємо змогу знову йти дорогою до спасіння.
Життя кожного звершується в Христовому Тілі — в Церкві. Нехай наше життя, тут і зараз, буде постійною Літургією, тобто служінням Богові.
