Слава Ісусу Христу! Доброго ранку усім, хто вже пробудився, чи пробуджується, п’ючи смачну каву, чи чай. Це є проект “Небо в 7”, і з вами отець Іван Січкарик. Розпочинаємо сьомий день нашого паломництва, воно має назву “У пошуках вифлеємської зірки”.
Вчора ми спробували наново відкрити для себе вартість Біблії, та потребу читати її щоденно. Із роздумів ми зрозуміли, що наш підхід до Біблії не повинен полягати лише в теоретичному її вивченні, але в живій зустрічі з Божим Словом, яка спонукає нас до відповіді, заохочує до щораз глибшого розуміння та кличе до поступу в нашому християнському житті.
Сьогодні маємо особливий день в паломництві, тому що наш погляд є звернений на Богородицю. Саме сьогодні Христова Церква святкує свято Введення в храм Пречистої Діви Марії.
Праведні батьки, Йоаким і Анна, приводять маленьку дівчинку на ім’я Марія до храму, щоб там вона зустрілася з Богом, слухала Боже Слово, і таким чином готувалася, щоб пізніше стати тим місцем, де Господь міг народитися через прийняття від неї та за її згодою людського тіла.
Введення в храм і перебування в ньому показують нам два важливі моменти в житті Марії. Це є приготування і чекання. В житті, щоб щось відбулося чи щоб ми щось виконали, потрібно добре приготуватися і терпеливо чекати, коли прийде слушний час до дії. Зрештою, всі ми в житті до чогось готуємося і чекаємо.
Приготуватися до поїздки, до іспиту, завершити навчання, чи виконати певні зобов’язання, знайти працю, реалізувати наші мрії, особисте життя, і т. д. Але маємо знати, що це приготування має бути завжди серйозне та розважливе. Бо приходить момент і Бог кличе до дії – потрібно дати відповідь, прийняти рішення, зробити крок.
Це є щось подібне, як ми чуємо у притчі про таланти: кожна людина отримує від Творця один чи більше талантів, і є важливо, щоб їх не закопати, а розвинути і помножити. Для цього потрібно прикладати зусилля та бути терпеливим, бо плоди не приходять відразу. І власне це є також процес виховання нашої особи, щоб з дитини ми стали справжніми дорослими людьми.
Виховання і навчання Марії в храмі показують нам підготовку до свідомого прийняття Божого плану спасіння всього людства. Вона, як людина, також була покликана Богом з плином часу усвідомити те, до чого Він її готує і веде. Це сталося не в один момент, а потрібно було перейти через приготування і чекання.
Марія через присутність у храмі і через слухання Слова Божого, спілкування з Богом та перебування з Ним у мирі навчиться, як пізніше самій стати храмом. Тут можемо роздумати над важливою чеснотою Богородиці, а саме – над її чистотою. Щоб людина могла спілкуватися з Творцем, вона має бути чиста, або має очистити себе і зовнішньо і внутрішньо. Це є передумова початку будь-якої молитви і входження до храму.
Слово “чистота” в біблійній традиції використовувалося дуже часто, і воно означало насамперед стан людини, в якому вона має перебувати під час богослужінь і жертвоприношень (обрядова чистота), а також в момент особистої зустрічі з Богом (праведність і святість). У Святому Письмі Старого Завіту в парі йдуть два поняття: “святий” (по єврейськи “kadosh”) і “чистий” (по єврейськи “tahor”). У Книзі Левит можемо прочитати: “І промовив Господь до Арона: … установа це віковічна для ваших поколінь, щоб могти розібрати між святим і несвятим, між чистим і нечистим” (Лев 10:8-10).
Для того, щоб людина мала право стати перед Богом, вона має обрядово очиститися, та внутрішньо приготуватися, тобто бути вільною від гріха. Цей заклик, чи радше сказати наказ Божий, є мотивований тим, що Творець сам показує, до якого високого ідеалу святості і чистоти ми є покликані в житті. “Святими ви мусите бути, бо Я – святий, Господь, Бог ваш” (Лев 19:2). Отже, чистота душі, думок та дій – це велике поле праці як нас самих, так і співдії з Божою благодаттю, щоб чимраз більше зростати в святості нашого життя.
Протилежністю до чистоти є нечистота. Людина ставала нечистою після контакту з певною їжею, посудом, окремими тваринами, нечистими чи хворими людьми, або з ідольською жертвою, і т. д. Вона мала пройти обрядове очищення, і знову ставала чистою. За Мойсея різниця між чистою і нечистою тваринами була записана в Законі. Споживання чистих тварин мало на меті як дотримання здорового харчування, так і моральне виховання ізраїльського народу, і воно представляло символ чистоти і вибраності євреїв серед усіх інших народів.
У Новому Завіті Ісус Христос, який не робить різниці між особами, скасовує цю різницю, показуючи, що тільки правдива віра може примирити людину з Богом. Господь навчає, що не приносить людині користі жодне зовнішнє обрядове обмивання, коли всередині вона є заплямована гріхом: “Не те, що до уст входить, осквернює людину, а те, що з уст виходить, те осквернює людину” (Мт 15:11).
Гріх робить нечистою людину в самій її суті, занечищує серце, яке згідно з біблійним трактуванням є джерелом думок, слів та вчинків: “Із серця бо походять лихі думки, убивства, перелюби, розпуста, крадежі, лживе свідчення, богохульства” (Мт 15:19). Через таку внутрішню переміну з чистоти в нечистоту стає неможливим спілкування людини з Богом. Очищення від нечистоти через гріх є можливе лише через примирення з Господом, який чекає на людське покаяння та радо подає прощення.
Поняття “чистота” є у Біблії дуже вагоме, тому насамперед показує прагнення людини до чистоти, як зовнішньої, так і внутрішньої, у спілкуванні з Богом та з ближнім. Крім того, вона ще містить у собі один важливий елемент, який об’єднує усі виміри людського життя – це плекання моральної відповідальності, яку має розвивати у собі кожна віруюча людина.
Дорогі друзі, Марія сьогодні нас вчить, що також і нам у житті потрібно робити приготування і чекати, коли Бог нас запросить діяти. А для того, щоб ми могли чути Його голос, маємо надзвичайно ретельно дбати про чистоту, у всіх її проявах, і зовнішню і внутрішню, тобто – і тіла, і душі.
Автор: о. Іван Січкарик
