Два майстри струнних інструментів, Антоніо Страдіварі та Андреа Гварнері, відомі на увесь світ унікальними скрипками, звучання яких не вдається повторити сучасні виробники. Обоє вони працювали в другій половині XVII століття і здобули репутацію авторів найкращих струнних інструментів у світі.
Їх успіх неоднократно намагались повторити, використовуючи таке ж дерево, геометричні виміри, спеціальні прийоми виготовлення. Однак жодна спроба не увінчалась успіхом.
Автори дослідження, опублікованого в журналі Proceedings of the National Academy of Sciences, запропонували ще одну гіпотезу унікального звучання інструментів. На думку тайванських вчених, секрет – в обробці деревини.
“Якщо порівняти клен часів Страдіварі із сучасним кленом, стає помітно, що якість деревини різниться” – каже Хван-Чінг Тай, професор Національного університету Тайваня. Разом із колегами він проаналізував якість стружки із двох віолончелей Страдіварі, а також скрипки Гварнері.
Вчені виявили, що деревина легендарних інструментів була опрацьована хімікатами, зокрема алюмінієм, кальцієм та міддю. Мабуть, це робилось для того, щоби знищити шкідників та захистити від грибків. Припускають, що така підготовка проводилась ще в процесі заготівлі, а майстри купляли уже готовий продукт. В наш час цього не практикують.
Ще один фактор, який, очевидно, впливав на якість звучання інструментів – розкладання геміцелюльози, яка поглинає вологу. Завдяки цьому у давніх скрипках було на чверть менше часточок води, ніж у сучасних. Вчені дослідили, що вже близько третини цього компоненту у скрипках Страдіварі та Гварнері розклалось.
Найвідоміші виконавці впродовж декількох століть обирають саме скрипки Страдіварі чи Гварнені, цінуючи їх за сильний та “чистий” звук. Однак рано чи пізно акустичні властивості скрипок буде вичерпано. На думку дослідників, ці вироби протримаються ще не більше ста років.
Переклад Тетяни Трачук
