Третій день паломники — здебільшого молодь, із різних куточків йдуть на прощу до Святоуспенської Унівської Лаври. Ця, XXVI піша проща до Унева, присвячена Патріархові Йосифові Сліпому і проходить під його гаслом „Через терни — до зірок“.
Кожен йде до святого місця зі своїми потребами, складаючи жертву задля чогось особливого. Та є те, що об’єднує всіх прочан — просьба за мир в Україні.
— Звичайно, кожен має власні потреби і прохання. Наприклад, я для себе на початку прощі вирішила, що це буде моя жертва за мою родину, сім’ю, а також і особисті потреби. Та всіх нас єднають молитви за мир в Україні, щоб закінчилася війна. Переконана, що такою спільною жертвою і молитвами здобудемо Господню ласку, — зазначила прочанка, представниця Соціальної ініціативи УГКЦ „Хтось не зробить“ Патріаршої комісії у справах молоді Марія Антонів.
Найбільше, як наголосила дівчина, вражає те, як багато і щиро паломникам допомагають в кожному селі й місті, як гостинно приймають і підтримують.
— Я давно чекала на цю прощу. Вперше в Уневі побувала в травні. Тоді мені надзвичайно сподобалося. Там особлива атмосфера, що аж дух перехоплювало, саме там переповнює відчуття, що це святе місце. Цього разу день перед прощею мене дуже боліли ноги та я вирішила все ж не відходити від прийнятого рішення. І не шкодую, бо зараз, на диво легко йдеться і ноги зовсім не болять. Крім того, цей раз я пішла сама. Тож можу порадити всім: не переймайтеся, якщо друзі зайняті чи не хочуть йти, бо на прощі дуже багато чудових людей, із якими легко познайомитися. Також я зустріла чимало знайомих із травневої прощі. Тут надзвичайно приємна дружня атмосфера, почуваюся, як у великій родині. Тішить мене й те, що зараз маю можливість побувати в усіх церквах. Бо на своїй першій прощі я була аніматором групи і мала досить багато різних обов’язків і поточних завдань, було багато моїх знайомих, тож навіть не завжди мала можливість побувати всюди, де хотіла. Зараз все по-іншому, тож відчуваю це паломництво вповні, — додала Марічка.
Ще зараз усі охочі ще мають можливість приїхати до Унева, щоб спільно з іншими паломниками помолитися — за власні й спільні потреби, скласти свої подячні молитви Господові за Його ласку і допомогу.
Довідка
Серпнева піша проща “Львів-Унів” – вже традиційна триденна духовна мандрівка прочан, які вирушають зі Львова 25 серпня і прибувають до Унева 27 серпня напередодні празника Успіння Пресвятої Богородиці.
Унівська проща має три маршрути: перший провадить через села Чижиків і Лагодів, другий – через Звенигород і Станимир і третій – через Верхню Білку і Лагодів.
Прощі до Унева відновилися з часів здобуття Незалежності, коли Лавру повернули монахам-студитам. Першу прощу, після довгих років переслідування, зорганізували в серпні 1991 року з нагоди храмового празника Лаври. Провадив її єрм. Йосиф Мілян (зараз єпископ-помічник Київської Архиєпархії) разом із Марійською дружиною храму св. Архистратига Михаїла у Львові. В перші роки проща тривала два дні, а кількість прочан була значно менша, ні зараз, – від 150 до 300 осіб. Переломним моментом в новітній історії серпневих прощ до Унева став 1999 рік. Саме тоді прочанський шлях було збільшено до трьох днів. У 2000 році до організації прощі приєдналася молодіжна християнська організація “Українська Молодь – Христові”. Завдяки посиленій активності її членів за декілька років серпнева проща набрала більш молодіжного колориту, а кількість прочан збільшилася до 1000 осіб, а в деяких роках навіть більше.
Наталія ПАВЛИШИН
