Хто коли, а львівська молодь вже від учора відзначає День студента. Найперше, куди прийшли спудеї — на молитву в Гарнізонний храм Петра і Павла, щоб відсвяткувати свій день із єпископом-помічником Львівським владикою Володимиром Груцою.
Святкування розпочалося з Архиєрейської Божественної Літургії, яку очолив Владика Володимир. Разом зі всією спільнотою студентських капеланів молилася молодь Львова, викладачі львівських вишів та прихожани храму.
Опісля спільної молитви з вітальним словом до молоді звернувся Голова Центру студентського капеланства ЛА УГКЦ о. Юрій Остапюк, зазначивши, що таке своєрідне єднання для молоді має стати натхненням.
Владика Володимир говорив про молитву і її значимість у нашому житті. Чудовий настрій та невимушена атмосфера зробили своє — спілкування було невимушене і, незважаючи на пізню годину, бажання розходитися не виникало — багато жартували, говорили, запитували, а насамкінець спільно, взявшись за руки, склали подячну молитву.
Декілька найважливіших думок від владики Володимира:
— Головне — не мати алергії на мудрість. Бо якщо вона ще й переходить у хронічний стан, то такій людині складно допомогти.
— Не має значення, скільки вам років, а важливо, яку мудрість маєте в своєму віці.
— Маємо запитувати себе: скільки часу впродовж дня думаємо про Бога? Якими ми є християнами впродовж тижня?
— Християнство — це закоріненість у Бозі. А молитва — зустріч із Ним.
— Молитва — це не лише формальність, відмовляння певних формул, а необхідність кожного
— Упродовж дня щонайменше годину треба присвятити молитві. А якщо дуже заклопотані, то маємо й дві години молитися. Бо треба черпати з неї сили, щоб подолати всі труднощі.
— Говорити про Бога, ще не означає говорити з Ним.
— Зазвичай наші молитви мають характер прохань і запитань, дуже рідко — вдячності.
— Коли нам треба чогось від Бога, як, наприклад, студентам у час сесії скласти екзамени, то вони мобілізуються в молитвах і “штурмують” небо. Зрештою, часто коли вже нічого не допомагає, то покладаємося на „хай буде Божа воля“. А як вже все відбулося, забуваємо про вдячність — нехай Бог почекає до наступних екзаменів.
— Часто молитву сприймаємо , як запасне колесо до автомобіля. Хоча є й такі водії, які навіть не знають, де це колесо.
— Молитва ніколи не є тратою часу, а великим здобутком.
— Молитва, як заряд духовного життя. І якщо це занедбати це, то емоційно вигоряємо і втрачаємо життєздатність.
— Часто сприймаємо життя, як пожежу, яку потрібно постійно гасити, не вміючи радіти добрим моментам.
— Спільна родинна молитва надзвичайно важлива.
Наталія ПАВЛИШИН
Світлини: Центра студентського капеланства ЛА УГКЦ
