Кілька цінних думок про те, чи Церква помічає зміни, чи готова до змін і чи це робить? З Панельної дискусії “Як Церква на потреби і очікування молоді відповідає і може відповісти” Першого всеукраїнського “Форуму молодіжних лідерів та душпастирств” у Львові.
Анатолій Бабинський, релігієзнавець.
“Ті, хто казав, що потрібні зміни – перемогли. В контексті України, як зазначав у серії своїх праць отець Іван Гриньох і неодноразово наголошував у своїх виступах у США та Німеччині, – Другий Ватиканський Собор для УГКЦ фактично не відбувся.
Зараз ми живемо в бульбашковому світі, який самі собі вигадуємо: наші друзі у соцмережах, якісь спільноти. Суспільство фрагментується. І це відбувається не лише в Україні, а й у цілому світі. І навіть говорячи про щось важливе і глобальне, не можемо донести цих думок до широкого загалу.
Є певні ідеї, алгоритми, які постійно оновлюються. На нинішній день є безліч важливих давніх церковних документів перекладених російською мовою, але нема їх українською. Чому досі не спромагаємося вчасно видавати ці документи, обговорювати їх, популяризувати? Ми не цікавимося тим, про що зараз дискутують у світ. У наших виданнях не можна знайти про це жодної статті”.
Надія Макаришин, представниця домініканського душ пастирства молоді у Львові:
“Зараз особливо відчутна різниця між поколіннями батьків і дітей. Найбільші зміни сталися за останні 20 років. Переконана, що Церква має йти в ногу з часом і відповідати тим змінам. Мені пощастило бути в спільноті домініканців, де молодь знаходить те, що потребує: подорожі, фан, саморозвиток…”
Репортажі – Тетяна ТРАЧУК і Наталія ПАВЛИШИН
Фото – Миколайко МИРОСЛАВОВИЧ
