На прощі до Зарваниці Блаженніший Святослав відповів на найбільш гострі питання, які цікавлять молодь.
Як наша Церква планує протидіяти гендерній ідеології, яка активно впроваджується?
Ми сьогодні живемо у світі, де уява людини самої про себе кардинально відрізняється від того плану, який має Бог по відношенню до неї. Я би сказав, що одні з ключових понять тої гендерної ідеології є такі, що я сам творю себе.
І ким я буду чоловіком чи жінкою, чи кимось посередині. І більше того, я можу змінювати цей стан: вранці я прокинувся і почуваю себе чоловіком, вдень – жінкою, ввечері чимось третім. Тобто стать це не є Божою таємницею, яку я маю в собі відкрити. Ні, стать – це роль людину, яку я маю грати, маска, яку я маю одягнути.
І ось, на жаль, такого типу мислення, починає проникати в законодавство, освіту, воно починає заполонювати цілий світ. Часом доходить до анекдотів. Я чув один такий: “Народилося дитятко в сім’ї. Питаються, звичайно, а хто у Вас народився: хлопчик чи дівчинка? А батьки так зажурено: “Не знаємо, виросте, само вибере”. Це так, як каже апостол Павло: ” Будучи мудрими, подурніли”.
ГЕНДЕРНА ІДЕОЛОГІЯ Є СВІДЧЕННЯМ РОЗГУБЛЕНОСТІ СУЧАСНОЇ ЛЮДИНИ. ВОНА НЕ ЗНАЄ КИМ ВОНА Є. ЦЕ РАНИТЬ ЛЮДИНУ.
Я пам’ятаю свідчення одної молодої пари, італійської, яка живе в Нідерландах. Їхню дитину постійно запитували щодо її гендерної ідентичності. Якось вона дуже засмученою прийшла додому і сказала: “Мамо, мене постійно запитують хто я: хлопчик чи дівчинка. А що по мені не видно?” Це отакі приклади, які нам здаються смішними, але це насправді є ідеологією, яка нам насаджується з уявними правами людини.
І виникає питання як цьому протидіяти. Церква завжди не хоче проти чогось діяти. Церква за щось хоче виступати. І наша Церква хоче захистити права людини, навіть тої, яка є розгублена, навіть тої, яка не знає ким вона є. Навіть тої людини, яка є зранена тим чи іншим досвідом. Церква хоче відкрити найбільшу таємницю гідності кожної людини, навіть найбільшого грішника, бо ми є гідними дітьми Божими в очах Творця, бо ми самі себе нищимо.
Друге. Божі заповіді або те, що ми називаємо правилами християнської моралі – це ні що інше, як дороговкази, як не втратити свою гідність, бо коли ми порушуємо Божі заповіді, то зневажаємо в першу чергу себе, а вже потім і нашого Творця. Тому очевидно, що Церква намагатиметься пояснювати Божий задум щодо кожної людини, Церква намагатиметься захистити кожну людину на рівні держави, Церква буде пояснювати і шукати діалог, але очевидно, що ми будемо завжди говорити правду, навіть якщо вона комусь не подобається.
Єдине, що я би хотів тут особливо підкреслити, ніколи не можна правду насаджувати силою. Ніколи не можна використовувати силу, щоби захищати християнську мораль, бо це є проти християнської моралі. Коли хтось використовує сліпу силу, щоби напасти на грішника, таку людину вповні вважати християнином не можна. Господь Бог нікого не хоче заставити насилу бути щасливим. Це є комуністичне гасло: “Не хочеш – примусимо”.
Правда має таку силу, яку не треба насаджувати, про правду потрібно свідчити своїм життям,проголошувати. Треба жити по-християнськи, наше свідчення має бути настільки сильним, що переможе будь-які ідеології, будь-які режими, будь-які несправедливі закони, бо так у нас в історії вже було.
Тому не піддаваймося в різні спокуси, не піддавайтеся в спокусу силою когось переконати, але живімо в Божій істині і виконуймо Його святі заповіді, і ніяка ідеологія до нас не дійде.
Повний текст розмови ТУТ
