Цього дня, 7 вересня 1984 року, на 92-му році життя, в Римі відійшов у вічність багаторічний в’язень радянських концтаборів Патріарх Української Греко-Католицької Церкви Йосип Сліпий.
Тоді, у зв’язку зі смертю предстоятеля УГКЦ у Ватикані було оголошено 40-денну жалобу. Помолитися за його упокій до Собору Святої Софії прибув Папа Іван-Павло ІІ. А у похоронній церемонії взяли участь 13 кардиналів, 14 єпископів, 50 священиків та понад тисяча вірних українців, які прибули з усіх кінців світу, щоб віддати шану Главі Церкви. Моління очолив його наступник Мирослав Любачівський.
Похоронили Йосифа Сліпого в Соборі Святої Софії. У своєму заповіті Він просив, коли настане можливість перевезти й перепоховати Його тіло в Україні. 1992-го Його волю виконали й перепоховали в крипті собору Святого Юра, поряд з гробницею Слуги Божого Митрополита Андрея Шептицького.
«Поховайте мене в нашому Патріяршому Соборі Святої Софії, а як воплотиться наше видіння і постануть на волі наша Свята Церква і наш Український Нарід, занесіть мою домовину, в якій спочину, на рідну Українську Землю і покладіть її у храмі Святого Юра у Львові, біля гробниці Слуги Божого Андрея. Вмираю і відходжу з цього світу як той, кого він, Сл. Б. Митрополит Андрей, Глава нашої Церкви, владою своєю покликав на Екзарха Великої України. Якщо такою буде воля Божа і бажання Українського Божого люду, складіть мою домовину в підземеллях оновленого Собору Святої Софії. В підземеллях Київської тюрми мене довгими роками мучили, коли я був живим, в підземельній гробниці оновленого Собору Святої Софії Київської спокійно спочив би я, коли буду плоттю померлий», – йдеться в Заповіті Патріарха Йосиф Сліпого.
Нагадаємо, 17 лютого цього року, Владика Йосиф Мілян, Єпископ-помічник Київської Архиєпархії закликав усіх молитися за прославу у святості Патріарха Йосифа Сліпого: «Церква завжди має пам’ятати про Патріарха Йосифа Сліпого, за Нього молитися і до нього молитися! Тому сьогодні розпочатий беатифікаційний процес піднесення його на престол Католицької Церкви як праведного мужа, як душпастиря, достойного та святого Архиєрея. Молімся за Патріарха Йосифа Сліпого, молімся до Бога за Його прославу, бо так важливо Церкві піднести на престіл того, хто вірив, боровся і переміг».
Владика Йосиф зауважив, що як людина, дбаючи про свій комфорт або спокійне людське життя, Патріарх Йосиф Сліпий міг від певних постулатів відмовитися задля збереження власного життя. Але Він був стійким у вірі, бо був людиною Церкви. «Сидячи на санях та пишучи заповіт Божому люду та своєму народові, Він добре пам’ятав від кого прийняв жезл проводу його Церкви. Його дух не похитнувся навіть в умовах доброго готелю в Києві, де йому дозволили писати історію Католицької Церкви. Після каторжних умов в таборах Сибіру, працюючи з архівами ця спокуса була надто великою. Але комфортні умови, відношення та особиста вигода не зламали його волі. Тому Він написав правдиву та автентичну історію Католицької Церкви. Може ворог думав, що Він хоча б похитнеться у тому своєму науковому діянні, однак ні. Бо за ним стояв народ, за ним стояла Церква переслідувана в Україні та вільна в діаспорі», – наголосив Протосинкел Київської Архиєпархії.
