Отець Роман Демуш: «Любити ― це дарувати себе»

Читай також

  • Бізнес-школа УКУ на Вітрі на-Дії у Кракові
  • У Кракові завіяв “Вітер На-дії”
  • Що з цьогорічним «Вітром На-Дії» було НЕ ТАК
        • Отець Роман Демуш: «Любити ― це дарувати себе»

          На Салезіянському Форумі Боско заступник голови Патріаршої комісії у справах молоді УГКЦ отець Роман Демуш ділився роздумами на тему «Любов від Бога».

          Кілька важливих думок із виступу отця Романа:

          «Любов є в основі створення світу та правдивого християнства. «По тому пізнають усі, що ви ― учні Мої, як будете мати любов між собою», ― казав Ісус до своїх учнів.

          Ми є плодом любові Бога, ми прийняли любов як дар. Наше завдання ― дати відповідь на цю любов.

          Любов ― це не про слова, а про вчинки. Це щось дуже практичне і конкретне.

          Любов ― це те, що допомагає нам нам бути справжніми. Це наша природня потреба.

          Гарні слова в пісні гурту «Бумбокс»: «Люди ми тільки тоді, як дуже сильно любимо. Тільки тоді, коли любимо, ми можемо зватись людьми».

          Хто не любить ― не знає Бога, тому що Бог є любов.

          Коли Бог створив Адама і Єву, не було якихось великих ідей, правил, заповідей. А були стосунки ― в любові, гармонії. Це була зустріч людей з великою любов’ю.

          ― Хочу сьогодні донести до вас три важливі речі, ― звернувся отець Роман до молоді, яка була присутня на Форумі:

          Перша. Знайте, що Бог вас любить.

          Друга. Наше «любити Бога» ― це гарантія і спосіб відновлення нашої справжності, ідентичності, нашої цілісності, всеєдності, гармонії. Того, що може зробити нас щасливими і приведе до вічного життя з Богом.

          Третє. Любити ― непросто. Любити означає дарувати себе іншим, навіть вмирати заради інших. Ми бачимо, як наші воїни готові віддати життя заради тих, кого люблять, із ким хотіли би жити. Вони вчать нас любити.

          Ісус Христос вчить нас любити, всеціло даруючи себе іншим. Без застережень, вигоди, без передумов, без умов і так далі.

          Приклад такої любові ― аніматорство. Хлопці і дівчата безкорисливо віддають свій час, зусилля іншим.

          У подружньому житті чоловік і жінка проявляють свою любов, даруючи себе, навіть своє тіло одне одному. І не чекають віддяки. Це та форма дарування, коли я хочу служити, а не бути обслуженим. Не отримувати, а давати. Це любов, за яку я готовий нести відповідальність аж до смерті.

          Така любов є непопулярною, невигідною. Бо значно простіше закрити чиюсь потребу в любові матеріальними речами. Легше дружині подарувати айфон, дитині дозволити пограти в телефоні. Та є небезпека звести іншу особу також до речі, якою можна покористуватися.

          Любов у справжньому християнському значенні, у тому найвищому її прояві дарування, є безкорисливим даруванням себе, а не речей. Така любов вимагає праці, зусиль. Та, скажу зі свого досвіду, так любити ― круто, кайфово. Це варте старань, інвестицій, боротьби. Бо те, що не має ціни, є справжнє.

          Ми не можемо піти в магазин і купити любов. Але ми можемо її зачерпнути у Бога.

          Усі ми є люблені Богом.

          Навіть якщо ніхто мене не любить, Бог мене любить.

          Треба вчитися любити, прагнути любити по-справжньому… Навіть, коли навколо стільки ненависті, брехні і обману. Коли панує війна і смерть.

          Бажаю вам цієї справжньої любові, яка є безцінною. Яка допоможе реставрувати всеєдніть вашої особи, вашу ідентичність, справжність і зробить вас щасливими.

          Не забувайте, що ми є воїни світла, що ми – апостоли любові.

          Джерело

          Читай також

        • Бізнес-школа УКУ на Вітрі на-Дії у Кракові
        • У Кракові завіяв “Вітер На-дії”
        • Що з цьогорічним «Вітром На-Дії» було НЕ ТАК
          • Оціни

            [rating-system-posts]