Прекрасний чи огидний: яким буде новий світ, в якому не народжуватимуть, а вирощуватимуть дітей?

Читай також

  • Слово на дорогу: «Чиста побожність і безплямна перед Богом і Отцем ось у чому полягає: відвідувати сиріт та вдовиць у їхнім горі і чистим берегти себе від світу» (Яків 1, 27).
  • Коли дитина помирає, не думайте про смерть, думайте про життя, яке вона проживає
  • Запрошуємо на курс «Документи Католицької Церкви про шлюб та сім’ю»
        • Прекрасний чи огидний: яким буде новий світ, в якому не народжуватимуть, а вирощуватимуть дітей?

          Нещодавно в українському інформаційному просторі з’явилася стаття про розроблену концепцію інкубатора для «вирощування дітей». Єменський науковець-розробник всіляко вихваляє таку «штучну утробу», адже, на його думку, це дозволить деяким жінкам оминути проблему безпліддя через відсутність матки, а іншим – уникнути ускладнень з вагітністю, зокрема викиднів, а ще це дозволить батькам мати генетично здорових дітей, бо генетично нездорових не «вирощуватимуть»[1]. Така концепція може видатися дуже привабливою, однак насправді є дуже небезпечною.

          «Нарешті […] управителі зрозуміли, що насиллям мало що зробиш. Повільніші, але незрівнянно певніші були методи позаутробного розвитку», – так пояснював суть управління світом один з планетарних керівників у романі Прекрасний новий світ британського письменника Олдоса Гакслі. У романі, який виданий ще у далекому 1932 році, автор описує нову майбутню еру, в якій народження дітей з жіночого лона відмінене, а такі слова як «батько», «мати», «батьки» є не просто мертвими словами, а глибоко непристойними. Згідно з романом Гасклі, новий світ наповнений людьми різних каст і ці касти визначаються в їхньому зачатті. Через зумисне обмеження кисню та інші маніпуляції більшість штучно зачатих та штучно «вирощених» дітей мають задані штучно обмежені можливості інтелекту і, відповідно до рівня інтелектуальних можливостей, належать до тих чи інших каст. Ті ж діти, які призначені у дорослому віці керувати світом, «вирощені» ідеально. Ось так без видимого насильства, за допомогою маніпуляцій з дітородженням в штучних утробах можна керувати світом, «створивши» людей з наперед визначеними долями – від чистильників каналізації до управителів. У новому світі всі будуть задоволені своїм становищем, адже не здатні будуть розуміти свого лиха не лише через обмежені інтелектуальні можливості, а й через інші серйозні маніпуляції в дитячому віці. «Все виховання зводиться до того, щоб примусити людей любити своє невідворотне соціальне призначення», – представляє принципи педагогіки нового світу Гасклі. Мораль буде, на думку британського письменника, також по суті цензурованою, адже нова «моральна освіта ніколи, ні в якому разі не повинна бути раціональною, ґрунтуватися на розумінні».

          У цій статті спробуємо, навпаки, представити раціональну моральну сторону феномену штучних утроб, допоки ще раціонально обґрунтована мораль у нашому «старому» світі не є під забороною.

          Чому з точки зору раціональної (здорової) моралі «вирощування» дітей в інкубаторі є ненормальним? Є принаймні кілька суттєвих причин.

          По-перше, процес штучного зачаття, який передує «вирощуванню» в штучній матці, сам по собі є проблемним (відділеність дітородження від статевого життя як його природного середовища; знеособлення батьків, від яких потрібно лише їхній біоматеріал; знеособлення дитини, яку трактують як чистий продукт; зачаття так званих «надлишкових» ембріонів та їхня «утилізація» і т.д.).

          По-друге, відкривається дорога до масових маніпуляцій життям і здоров’ям людських ембріонів не лише в їхньому зачатті, але й у зростанні (їхня селекція та знищення, зокрема тих, які «генетично недосконалі», їхнє «покращення» відповідно до бажань чи потреб суспільства і т.д. – про можливості таких маніпуляцій дуже ефектно пише Гасклі у своїй антиутопії Прекрасний новий світ).

          По-третє, штучна матка-інкубатор є безособовим неживим предметом, нездатним взаємодіяти з дитиною, і фізіологічні та психологічні наслідки такої не-взаємодії можуть бути жахливими для розвитку дитини. Сьогодні є чимало досліджень важливості психічного благополуччя матері задля доброго розвитку ненародженої дитини[2]. Якщо ж матір відсутня, а є лише холодне скло, то про який психологічно нормальний розвиток ненародженої дитини можна говорити? Запропонована єменським розробником модель віддаленого контакту матері з дитиною (спостереження за розвитком дитини через відеокамеру, вмонтовану в штучну утробу, можливість розмовляти з дитиною чи співати їй через дистанційний зв’язок) відрізняється від контакту матері з дитиною у природному процесі утробного виношування не менше, ніж реальні обійми закоханих відрізняються від слова «обіймаю», написаного в повідомленні.

          По-четверте, вісцеральний (внутрішньоутробний) зв’язок між матір’ю і дитиною є вкрай важливий для стосунків між ними у майбутньому. Хтось колись сказав, що ми, люди, можемо любити настільки, наскільки були люблені. Інкубатор не дасть дитині відчуття любленості, а лише відчуття мертвоти (в тому значенні, що інкубатор є неживим об’єктом), тоді як матір здатна дати щонайпереконливіше відчуття любленості та прийнятості, яке стане надбанням дитини на все життя. Так, матір може, на жаль, дати дитині також відчуття гіркої небажаності, яке стане справжньою кривдою для дитини, однак це зовсім не норма і це не скасовує важливості сказаного вище, а окрім того, жінка завжди може змінити своє налаштування до дитини з негативного на позитивне, тоді як дитина в штучній утробі оточена безнадійно мертвим склом, нездатним мати жодне відношення до неї.

          По-п’яте, жінка, позбавляючи себе виношування дітей і замінюючи його на безлике штучне «вирощування» в інкубаторі, позбавляє себе найбільшої унікальності, якою наділена по відношенні до чоловіка. Чоловік не може відчути досвід розвитку дитини у собі та внутрішньоутробний стосунок з дитиною, лише жінка. Жінка ж, позбавляючи себе виношування, позбавляє себе не лише його болів і тяготи пологів, а водночас своєї жіночості. Бувають однак випадки, що жінка хоче виношувати та народжувати дітей, але через фізіологічні чи медичні причини не може цього зробити. Це, звісно, прикро, але у такому випадку чому б не прийняти на виховання вже народжених самотніх дітей, які мали б за щастя мати сім’ю? Штучна матка не дає можливості жінці внутрішньо відчути радість материнства, рівно ж, як і усиновлення не дає. Однак якщо перше є егоїстичним бажанням доказати собі чи світу, що я «можу» мати дітей, то друге є благородним прийняттям дитини з її потребами. Штучно «спродукувати» дитину задля себе та свого утвердження суттєво відрізняється від готовності любити дитину заради неї самої.

          Враховуючи все сказане, концепція штучної матки з точки зору раціонально (а не емоційно!) обґрунтованої моралі є неприйнятною. Хтось скаже, що це лише деталі – в який спосіб виношена дитина, а головним є те, чи люблять дитину після народження. Але саме деталі мають значення. Саме деталі показують відношення до себе та до дитини. Гасклі у Прекрасному новому світі писав: «Лише подробиці, як відомо, сприяють чеснотам і щастю; узагальнення ж є інтелектуально необхідне зло». Якщо не хочемо наближати прекрасний новий світ, то мусимо себе наблизити до старих цінностей та моралі. Якщо не хочемо, щоб слова «тато» і «мама» були лайливими, але були першими і дуже ніжними словами дитини, то мусимо з теплою любов’ю, а не з холодним прагматизмом ставитися до дитини від її зачаття і до кінця.

          Авторка статті: Марія Ярема, доктор біоетики, УКУ

          [1] Див. Билім Олена, Штучна матка: компанія EctoLife представила концепцію заводу по вирощуванню дітей // https://news.uaportal.com/ukr/section-news/newsamp-iskusstvennaya-matka-kompaniya-ectolife-predstavila-kontseptsiyu-zavoda-po-vyiraschivaniyu-detej-13-12-2022.html?fbclid=IwAR0PGxQVRplcihI-zJ4dpABNXRxMhPgAypwQ4pmfZvsdaiBV6_HHxSIa418

          [2] Див. Т. Д. Шелест, «Психологічний аспект внутрішньоутробного пацієнта» // Медсестринство 2 (2015), 35-36.

          Фото: Amina Filkins

          Читай також

        • Слово на дорогу: «Чиста побожність і безплямна перед Богом і Отцем ось у чому полягає: відвідувати сиріт та вдовиць у їхнім горі і чистим берегти себе від світу» (Яків 1, 27).
        • Коли дитина помирає, не думайте про смерть, думайте про життя, яке вона проживає
        • Запрошуємо на курс «Документи Католицької Церкви про шлюб та сім’ю»
          • Оціни

            How useful was this post?

            Click on a star to rate it!

            Average rating 0 / 5. Vote count: 0

            No votes so far! Be the first to rate this post.