Як почути Бога серед щоденного шуму

Мене завжди захоплює те, як Ісус Христос бачив у повсякденному житті глибокі духовні істини. Те, що для нас — просто буденні справи, для Нього ставало мовою притч.
Він говорив про будівництво дому, про сина, який покинув батька, про дітей, що грають на майданчику… І в кожній історії — Бог, який поруч.

Бо навіть у наших найдрібніших клопотах, у поспіху й втомі — Бог присутній. Його турбота огортає навіть наші найменші зусилля.

Сьогодні Христос знову розповідає притчу про сіяча. Ми всі її чули безліч разів.
І здається, що вже нічого нового там немає. Але Боже Слово — живе. Воно щоразу торкається нашого серця по-новому, якщо ми дозволяємо Йому це зробити.
А дозвіл цей ми даємо… коли вміємо слухати.

👂 Егоїзм, що стоїть між нами і слуханням

Ми живемо у світі, де всі говорять. Соціальні мережі — це нескінченний потік слів, думок, емоцій.
Ми хочемо бути почутими, ми прагнемо уваги.
Але коли востаннє ми просто слухали? Без бажання відповісти, оцінити чи перебити.

Слухання — це перший крок від “я” до “ми”.
Коли ми слухаємо — ми впускаємо інших у своє життя.
А коли замикаємося, коли вважаємо, що “все знаємо” — тоді втрачаємо.
Згадаймо багача, який не почув бідного Лазаря біля своїх воріт.
Він не просто не допоміг — він не слухав. І замкнув не лише вуха, а й серце.
Може, ми теж іноді чинимо так само?..

❤️ Слухати серцем

Справжнє слухання — не лише вухами.
Бог промовляє до нас через серце.
Його Слово — це живе дихання, яке створює, зцілює, змінює.
Але воно не дасть плоду, якщо ми не впустимо його глибше.

Ми можемо сто разів чути ту саму притчу, але не дати зерну пустити коріння.
Можемо навіть зворушитися, але вийти з храму — і забути.
А можемо — дозволити Божому Слову прорости.
І тоді воно принесе плід: у зміні серця, у покаянні, у любові.

Тож варто спитати себе:
👉 Яким є ґрунт мого серця сьогодні?

📖 Бог промовляє у повсякденні

Боже Слово можна почути не лише в храмі.
Воно звучить у Святому Письмі, яке чекає нас на полиці — варто лише відкрити.
Воно промовляє через людей поруч — через чоловіка чи дружину, через дітей, через стареньку маму, через колегу, що потребує підтримки.

Чи ми чуємо їхні серця?
Чи розуміємо, чим живуть наші рідні?
Можливо, ми настільки заглибилися у власні справи, що перестали чути навіть тих, кого любимо?

Любов починається не з великих вчинків.
Вона починається зі слухання.

І, нарешті, Бог говорить у тиші.
У тій глибокій, спокійній тиші молитви, де вже не ми говоримо, а слухаємо Його.

🌱 Бог завжди сіє

Бог щедрий. Його Слово завжди знаходить шлях до серця.
Воно звучить у притчах, у людях, у щоденних подіях.
Воно поруч із нами — просто треба відкрити вуха і серце.

Бо «хто має вуха слухати — хай слухає».
І хай це Слово сьогодні знайде добрий ґрунт у кожному з нас. 🌿

©️Зображення: взято з інтернет-ресурсу "Pinterest".

Отець Іван Вихор