«Немає проблем, які не можна вирішити»: отець Роман Демуш про насильство, гідність і силу любові

У світі, де домашнє насильство часто ховається за зачиненими дверима і вдаваним щастям, слово священника може для когось стати променем надії чи стимулом до змін.

Заступник голови Патріаршої комісії УГКЦ у справах молоді отець Роман Демуш ділився думками про стосунки, насильство та любов у подкасті Юліани Маслак MakeYourself. 

Отець Роман Демуш переконаний: Церква не тільки може, але мусить реагувати.

«Немає проблем, які не можна було б вирішити. Якщо ми не самі можемо їх вирішити — так важливо допомогти собі або дозволити іншим допомогти», — каже отець.

Насильство — це слабкість, а не сила

Отець Роман відкрито говорить про різні форми домашнього насильства — фізичне, психологічне, економічне, сексуальне. Він наголошує, що агресія — не прояв сили, а навпаки:

«Агресія, насильство — це завжди форма слабкості. Прояв слабкості. Люди, які чинять насильство, часто є самотніми. Вони не вміють бути у стосунках».

Священник наголошує, що жінки часто застрягають у колі безвиході — не мають куди піти, бояться осуду, бояться залишитися з дітьми без засобів до існування. І замість осуду їм потрібна підтримка:

«Мені дуже хочеться підтримувати тих жінок, які застрягли. Бо вони живуть у формах домашнього насильства. Це не їхній вибір. Це їхнє лихо».

Християнство і гідність жінки

Попри численні перекручення, отець Роман нагадує, що саме християнство вперше поставило гідність жінки на рівень гідності чоловіка:

«Христос бере жінку, яку хотіли каменувати, і каже: "Хто з вас без гріха — нехай перший кине камінь". У Новому Завіті гідність жінки підноситься на новий рівень».

Гідність, за словами священника, не повинна бути умовною, і не може бути залежною від того, хто в домі «головний». Маніпуляції на кшталт «Єва з ребра Адама — отже, має слухати» — це викривлене, небіблійне трактування.

«Недобре чоловікові бути самому… Бог створив людину для стосунків. Ми не є самодостатні. Це ілюзія. Це форма гордості й егоїзму».

Віра без любові — фальш

Отець згадує історію «побожної» родини, де чоловік ходить до церкви, але вдома влаштовує терор:

«Людина приходить до церкви, молиться, показує свою побожність… Але приходить додому — і лупасить. Це фальш. У християнській родині не може бути жодного насильства. Абсолютно».

Церква, за його словами, повинна бути голосом сумління і правди — навіть якщо це непопулярно:

«Не тільки можемо, але й мусимо сказати: це неприйнятно. Християнська сім’я — це місце, де немає страху, а є любов і відповідальність».

Руйнувати стереотипи — теж святе діло

Він також звертає увагу на культурні наративи, що передають і узаконюють насильство: приказки, жарти, навіть пісні.

«Приказка “жінка не бита — що коса не клепана” — це треш. Це кримінал. Але вона існує. І тому ми мусимо фільтрувати культуру. Відфільтровувати все, що спотворює нас як створених до справжніх стосунків».

Навіть популяризація знецінення у фольклорі та «народних піснях» — це, на думку отця Романа, глибока проблема:

«Там стільки вульгарності, знецінення… Це не про родину. Це про агресію, про хіть, про егоїзм. Ми маємо очистити своє серце і свій культурний простір».

Отець Роман Демуш наголосив: християнство — не про мовчання перед злом. Це про відповідальність, чесність і вибір на користь життя. І вибір — завжди є.

«Можна вирішити всі ситуації. Будь-яке рішення можна прийняти, навіть якщо воно болюче. Але треба дозволити собі вийти з темряви».

Більше  —  у відео

Підготувала Наталія Павлишин