Те, що вихованням дітей має займатися тільки жінка, — стереотип. Для повноцінного розвитку дитині потрібні обоє — і мама, і тато, пише у межах проєкту «Час жінок» батько трьох дітей отець Ростислав Пендюк та ділиться власним досвідом і висновками батьківства.
Я мав на меті спробувати написати якийсь мудрий текст, поділитись своїми знаннями та тими десятками прочитаних на тему книжок і прослуханих лекцій. Але не буду цього робити. Лише спробую коротко розповісти про власний досвід батьківства, свої роздуми на цю тему та висновки, які зробив впродовж майже 18 років батьківського досвіду.
Перший мій такий досвід пов’язаний із народженням першої дитини. Звісно, я не мав найменшого уявлення, з якого боку до тієї малечі підійти, як поводитись і як допомогти дружині. Наші жінки ніби мають від народження інстальовану програму материнства і якось дуже швидко та якісно дають собі раду з цим новим завданням. А я почувався як Колумб, який відкриває Америку. Єдине, що відбулось дуже швидко, — різка зміна ставлення до світу. В одну мить прийшло усвідомлення, що тепер є хтось, хто повністю залежить від мене, якась така людська істотка, яка не має шансів сперечатись, щось доводити, але яка повністю мені довіряє і на мене покладається. Оте відчуття, мабуть, і було першим досвідом дорослості, бо вона, дорослість, дуже чітко пов’язана із відповідальністю. Якщо хтось хоче мати сім’ю, народити дітей і нічого не змінити у своєму ставленні до життя — краще не починайте.
А тепер розповім про два висновки, які для мене є доволі болючими, бо не можу похвалитись, що їх виконав у своєму батьківстві так, як би хотів. Перший: якість батьківства можна поміряти, і одним з найбільш певних мірил є час, проведений зі своєю сім’єю, зокрема дітьми. Так-так, я вже чую ваші думки: «Але я дуже зайнятий, я мушу заробляти гроші, вирішувати справи, трошки затриматись, без мене на роботі нічого не відбудеться». Ваше право так думати — якийсь час я також так думав. Коли за вікном світить сонце, спробуйте зарядити від нього телефон. Не заряджається? Звісно, адже телефон потрібно підключити до електромережі, і лише так ви зможете його зарядити, щоб він міг виконувати свої функції належно. То хто ж нам у голови вклав нісенітницю, що наших дітей можна «зарядити» — виховати і підготувати до життя, — застосовуючи якісь замінники: іграшки, планшети, телевізори, гуртки, родичів? Певна річ, що не йдеться про те, щоб покинути роботу і займатись виключно дітьми. Але ваш робочий день точно може закінчитись о 18:00. Ви можете не попрацювати в суботу і погуляти зі своїми дітьми. Можна запланувати цікавий вікенд з рідними. Загалом можна робити тисячі маленьких жестів, які означатимуть, що діти для вас важливі. Єдине прохання: не намагайтесь купити ваших дітей, замінивши себе чимось або кимось.
А другим мій досвід, який зрозумів не так швидко, як би хотілось, — питання дисципліни. Ви щось говорите дитині — а вона не слухає, і робить по-своєму. Що робити в такій ситуації? У мене є товариш, який каже: «На кожне складне запитання є принаймні одна зрозуміла, проста і неправильна відповідь». В описаній вище ситуації такою відповіддю є показати свою силу і владу. Оце так потужний супермен — зумів перевершити потугою голосу свого чотирирічного сина, та ще й помахав своїм великим пальцем із суворим виразом обличчя. Панове, силу треба показувати в інших місцях і ситуаціях! А тут справді сильний чоловік зуміє перемогти свій гнів і спробує зрозуміти, чому дитина поводиться неналежно і як можна їй допомогти змінити свою поведінку. Жодним чином не хочу сказати, що дисципліна не важлива чи що не варто карати дітей за неналежну поведінку. Єдине про що тут йдеться, що батьківство має бути дуже мудрим і творчим — без цього ніяк. Навчитись похилятись до своєї малечі чи старших дітей, пробувати розпитати їх про їхні відчуття, а якщо карати, то без застосування переваги фізичної чи психологічної. Добрий Батько в Євангелії навіть дозволяє помилитись своєму синові, але ніколи не перестає йому довіряти і його любити.
Добрий батько — це також чоловік, який у першу чергу любить свою дружину. І ця любов, хай як дивно би це не звучало, є тим, чого найбільше потребують наші діти. Адже їх виховують не наші палкі промови, не найкращі і найдорожчі школи чи гуртки, а та атмосфера, яка панує вдома. Хочете виховати мудрих, врівноважених, люблячих дітей — подбайте про належні стосунки у вашому подружжі. А ця любов також повинна бути пов’язана із зусиллям і бажанням добра.
Якщо ваша дружина піклується вдома про дітей, а ви заробляєте гроші, то ніколи не наважтесь навіть подумати, що ви робите щось важливіше і складніше. Така думка є найбільшою у світі нісенітницею. Більше того, виходьте кудись іноді вдвох, залишивши дітей із близькими чи нянею, а також знаходьте можливості відпустити дружину, щоб вона могла займатись тим, чим хоче, чи просто відпочити, поки ви будете з дітьми. Коли наші діти були ще маленькі, мені доводилось декілька разів з ними залишатись на кілька днів. І це був той час, коли я особливо відчув смак батьківства, який досі пам’ятаю і яким пишаюсь. Для повноцінного розвитку кожна дитина потребує і маму, і тата, хай хто б і що не говорив.
Бути добрим батьком — найскладніша у світі місія, яка вимагає багато зусиль, спроб і помилок, терпеливості і молитви. Водночас, ця місія є найважливішою у житті будь-якого чоловіка. Якщо ви заснували велику компанію, збудували неймовірний будинок, створили громадську організацію, стояли біля витоків телевізійного каналу чи стали мером великого міста — усе це нічого, порівняно з тим, що ви стали справді добрим і люблячим батьком для своїх чудових (вони справді всі чудові) дітей.
Джерело: ТвоєМісто
